Але маса була така велика, що поспіх не зміг їх врятувати, і більше 200 полонених було взято на місці, тоді як схил пагорба, береги акведуку, сам акведук і річковий Авере були заповнені вбитими та пораненими. Більше того, сардинська та французька артилерія вели смертоносний перехресний вогонь по розкиданих залишках колони, з якої майже не було жодного пострілу. Це був повний розгром. Французькі рашетлі обганяють схил пагорба та занурюють їх далеко на рівнину. Здається, ця поразка настільки їх налякала, що більше нічого не було зроблено проти цієї сторони. Не так на мосту. Незважаючи на великі втрати, зазнані другою атакою, росіяни знову зосередили всі свої сили, зібрали розрізнені залишки колони, яка була розбита праворуч від французької позиції, і підтягнули всі свої резерви, щоб спробувати ще одну атаку.
Вони знову перетнули річку, а також акведук і спробували взяти висоту, але марно; французи тепер були ретельно підготовлені, а наполегливість росіян лише збільшила їхні втрати. Незабаром помітили, як вони летіли в усіх напрямках, а за ними — французи. Ця остання атака була вирішальною, і звичайна російська підготовка до I'ctrcat, а саме наступ артилерії, одразу показала, що росіяни визнали себе переможеними і були на межі відступу. Три батареї, кожна з дванадцяти гармат, які протягом більшої частини атаки були майже безшумними, почали відкривати вогонь, тоді як розрізнені залишки піхотних колон згуртувалися за пагорбом, що веде до плато Айкер, або висоти Маккензі.
Сайдинці, які, за винятком невеликої форпостної боротьби на протилежному березі Черної, обмежилися підтримкою французів своєю чудовою артилерією, яка повністю приборкала вогонь росіян на протилежних плато, тепер почали рухатися через акведук. Російські стрільці після останньої поразки справа відійшли за береги Черної, звідки вели жвавий, але безрезультатний вогонь. Батальйон п’ємонтців, якому передувала рота берсальєрів, висунувся в гарному порядку, наче на параді, і незабаром витіснив цих стрільців з їхніх позицій. Він навіть трохи просунувся до плато; але, оскільки він не мав на меті форсувати висоту, він задовольнився, підтриманий іншими військами, тим, що слідував за ворогом, який уже повністю відступав.