Поки ті дві гармати минали міст, третя перепливла річку бродом, і всі три почали замітати дорогу і височини. Піхота тим часом, не дочекавшись переносних мостів, більша частина яких була, до того ж, була відкинута під час наступу, кинулася по груди у воду. піднявся на берег і почав підніматися на висоту з обох боків. На цій точці їм вдалося пройти більш ніж половину підйому, де мертві та поранені згодом чітко показували позначку, якої вони досягли; але до того часу, коли вони прибули туди, французи були повністю підготовлені і зустріли їх у найбільш галантному стилі. Незважаючи на зусилля та наполегливість еусівців, їх поступово відтіснили та після впертого опору перегнали через міст, забравши гармати.
Поки цей конфлікт відбувався на мосту, інша колона знову атакувала французьку праву сторону. Цього разу вони наступили такою зграєю, що їх не міг ні втримати акведук, ні налякати сардинські гармати, які проривали довгі смуги крізь їхні розрізнені лінії. Вони підійшли, як здавалося, не впоравшись, і кинулися вгору по крутому пагорбу з такою люттю, що зуави, які стояли по його боках, змушені були на мить відступити перед натовпом. Ви могли чітко бачити офіцерів, які йшли попереду та оживляли своїх солдатів. Особливо я звернув увагу на одного бравого хлопця, який, щонайменше на двадцять ярдів попереду всієї колони, був першим поперек акведуку, і я побачив його все ще на схилі пагорба.
Цей шалений порив привів колону, що наступала, за неймовірно короткий час на гребінь пагорба, де вона зупинилася. Але французи не сиділи без діла, поки росіяни піднімалися на гору. Зуави лише відступили від схилу пагорба до основного корпусу, який був підтягнутий за вершину. Ледве колона противника показала голову, як по ній відкрили гармати виноградом, і французька піхота обрушила на неї щирий вогонь. Це негайно зупинило просування колони, яка почала коливатися, але поштовх тих, хто йшов позаду, був настільки сильним, що її голова, незважаючи на несподіваний прийом, була висунута вперед ще на кілька ярдів, коли французи, гучно підбадьоривши, кинулися на наступаючого ворога, який, уже приголомшений, негайно обійшов і помчав, якщо це було можливо, швидше, ніж вони підійшли.