Як я вже говорив вище, постійне побоювання перед нападом, що насувається, нарешті підсилило інтерес до нього, і, незважаючи на ознаки, які, здавалося, вказували на певні рухи з боку росіян, усі спали якомога міцніше, поки їх не розбудили куські гармати. До того, як війська були належним чином зі зброєю, росіяни були біля мосту та біля підніжжя пагорба. 20-му Іцгеру та 2-му батальйону Зуавів довелося витримати перше потрясіння, і вони, безперечно, витримали його мужньо. Порив росіян був чудовим. Не втрачаючи часу на стрільбу, вони наступали з ількуєм, який майже ніколи не зустрічався в російських військах. Деякі французькі солдати з дивізії Каму, які взимку охороняли окопи до Карантину і мали майже щоденні сутички з росіянами, запевнили мене, що вони ніколи не бачили, щоб вони рухалися далі в такому стилі.
Це були нові війська, що належали до полонених і поранених 5-ї дивізії 2-го Корпусу Анни, нещодавно прибулого з Польщі. Але незабаром їхнє запал було зупинено. Вони не змогли виконати свою позицію, і після короткого випробування були відбиті як на хребті, так і на пагорбі. Акведук, який постачає турків і який пролягає біля підніжжя пагорба, утворив головну оборону французів. Приблизно дев’ять-десять футів завширшки і кілька футів завглибшки, він огинає круті пагорби так близько, що майже в усіх місцях підтримується високим валом, створюючи значні труднощі для наступаючої сили, і піддаючи її, як тільки вона досягає вершини, для стрілецького вогню з висоти.
Не дивлячись на ці труднощі, росіяни перетнули його праворуч і вже почали підніматися на ліхтарі, коли, підхоплені з флангу сардинськими батареями, які вели вогонь із чудовою точністю, вони були знесені донизу й закотилися до акведуку внизу. Цей перший порив тривав не більше десяти хвилин. Росіяни відступили, але не встигли пройти кілька сотень ярдів, як їх зустріла друга колона, яка просувалася на па-де-атаку, щоб підтримати фу'ст, і обидва кинулися вперед і знову кинулися вперед. Ця друга спроба була успішнішою за першу. Біля мосту вони форсували річку праворуч і ліворуч і змусили її захисників відступити. Ледве міст був вільний, як дві гармати 5-ї легкої артилерійської бригади перетнули його і зайняли позицію з протилежного боку на відкритому просторі, який розділяє два пагорби і через який дорога веде на рівнину Балаклави.