Дійсно, було повідомлення, що росіяни мали намір відновити свою атаку, але відкриття нових батарей наступного ранку порушило їхні плани, оскільки вони затримали якусь операцію союзників з того боку. Черна стала, внаслідок пізньої атаки, точкою тяжіння для всіх цікавих людей, ім'я яких легіон, в союзних арміях. Офіцерів і солдатів, хоч їх і досить багато, небагато порівняно з торговими моряками, переселенцями з Балаклави й Камєша та іншими непоказними прихильниками табору, які утворюють окремий клас і обов’язково з’являться після закінчення бойових дій, як і стерв’ятники. Все прийнятно. У них мало шансів роздобути медалі, амулети, хрести та іншу більш цінну здобич, бо вони чудово зникають; але вони не особливі.
Найбільша манія, здається, переважає за мушкетами — все ж патронташі, стрілецькі шаблі, багнети тощо. are iiA^en faute de mieux. Але отримання зброї не завжди є найскладнішою частиною справи, це її вивезення, бо є жандарми, які сперечаються про те, хто конфіскують усю зброю, незалежно від того, платна чи ні, оскільки, згідно зі статутом французької армії, її має збирати на полі бою артилерія — річ, яка ніколи не робиться. Було кілька чудових рушниць із шпагами-багнетами, які були на вимогу gi'eat; їх, як і всі цінні речі, забирали здебільшого зуави, які, безсумнівно, мали на них найбільше право, здобувши їх своєю хоробрістю.
Зуави продали їх, і жандарми знову забрали їх, залишивши покупцеві вільним вибрати зуава, який продав гвинтівку, і отримати назад гроші за покупку. Чим більше стає відомо про подробиці цієї справи, тим більше вона набуває значення. Територія, де відбулася атака, була розширена і дуже розбита, спочатку не можна було повністю оцінити суму втрат росіян, але тепер офіційно відомо, що тільки у Пі-Чнч є 2200 російських бідних і полонених, кількість непоранених становить 400. Збір поранених тривав майже два дні, і, швидше за все, серед кущів ще є деякі з них, які ще не знайдені. в околицях річки.
Для поховання померлих було укладено перемир'я, під час якого французи ховали всіх по той бік річки, а росіяни — на рівнині за ним. Кількість загиблих ще офіційно невідома, але рахунки, які я чув, коливаються від 1500 до 1700. Звичайно, кількість тих, кого поховали росіяни, ніколи не буде встановлена, але це точно, що їхні машини швидкої допомоги були повні поранених. Вони, мабуть, упали, коли війська формувались і коли вони відходили, і їхня кількість мала бути надзвичайною, бо ви могли бачити великі простори, розчищені в щільних колонах виноградом і черепашками; до того ж росіяни стріляли виноградом у своїх же з бехмд. Я чув про це від багатьох людей, і сам це бачив.