Тим часом я не чув про просування євсіян у Малій Азії та про нашу бездіяльність, і я змушений сказати, що серед англійських мешканців Терапії деякий час після поразки 18 червня панував розчарування — старі офіцери хитали головами, і серед молодих і старих було велике бажання втекти з Криму під будь-яким приводом, щоб на деякий час втекти. від кровної одноманітності окопних обов’язків, неприємних звуків гармат і рушниць, які били у вухо вдень і вночі, і заразливого впливу похмурих думок. Приблизно в цей час генерал-майор Дакрес приїхав із Криму, щоб побачитися зі своєю дружиною, і його присутність була вірним доказом того, що артилерія навряд чи буде використана ще деякий час, оскільки він не був з тих людей, які готові ризикувати втратити будь-яку офіційну згадку про його просування по службі.
Атака на Редан була однією з тем розмов — надходження новин із Криму, єдина велика подія, якої слід чекати щодня. У той час ніхто не думав, що нам не слід було атакувати Редан — це ісадоктрина, яка була висунута набагато пізніше, — але здавалося, що навіть якщо ми захопимо його, французи не зможуть утриматися в будь-якій іншій частині лінії ворога, і що, отже, ми піддамося всьому тягарю їхніх зосереджених атак у дуже важкому становищі. Перший великий етап облоги було пройдено — ми виявили, що росіяни можуть протистояти силам союзників з енергією, і що вони здатні діяти в обороні з більшою енергією, ніж ми припускали їм, виходячи з їхньої поведінки біля Альми.
Постійний прохід через протоку Босфор кораблів з військами на борту з Франції та артилерії та засобів з Англії свідчив про підготовку союзників до відновлення боротьби; але було багато тих, хто вважав, що облога не закінчиться до наступного року, і що союзникам доведеться зазнати страждань ще однієї зими у відкритих окопах. Сер Джордж Браун, який завжди мав дуже похмурий погляд на наше становище, фальшивість і небезпеку якого у військовому сенсі він радше перебільшував, ніж недооцінював, покинув армію на підставі лікарняного листа через два дні після смерті лорда Реглана, а генерали, які командували, були новими і неперевіреними людьми, порівняно з тими, хто вперше привів нашу армію до Кримської кампанії.