Природа країни, труднощі транспортного порту та віддаленість бази операцій — усе це було визнано причинами невдачі спроб наступу з Євпаторії; але ще більш дивним здається те, що не було зроблено жодних зусиль для маршу ані «Дульянаків», ані «Альми» до столиці Криму; і війська Омара-паші, замість того, щоб простоювати в Комарі чи Євпаторії, могли бути задіяні разом з французами та англійцями для здійснення серйозної диверсії, яка б паралізувала енергію ворога, і це могло б призвести до падіння Севастополя, півночі та півдня, і капітуляції або повної втечі всієї куської армії. Лише 11 липня Омар-паша Пригнічений бездіяльністю, на яку він і його армія були приречені, запропонував генералу Сімпсону відправити турків у Крим і висадитися біля Кутаїса, щоб звільнити Карс грізним маршем на Тифліс.
15 липня відбулася конференція союзних генералів у генерала Пелісьє, щоб розглянути позицію турків у Малій Азії та пропозицію Тукскішського генералісимуса; і з великими труднощами йому вдалося переконати їх, що 25 000 турків, які діють в Азії, працюють набагато краще, ніж якби вони нічого не робили в Комарі. Однак минуло багато часу, перш ніж він міг отримати засоби для здійснення своїх планів; і немає сумніву, що його допомога в операціях з Євпаторії мала б надзвичайно важливе значення в той час, коли він був змушений зберігати позицію безнадійної бездіяльності. У цей період облоги мене на короткий час змінив колега, і я продовжив насолоджуватися відпусткою на Терапії в товаристві моєї дружини, але невдовзі після прибуття мене охопила кримська лихоманка, і я не зміг повернутися до табору до початку серпня.
У той час, коли я був у Therapia, готель d'Angleterre представляв меланхолійний вигляд від кількості хворих і поранених офіцерів за столом. Інженерний полковник Гордон був там, коли повертався додому після довгої та тривожної роботи в Криму — принц Едвард Саксен-Веймарський і лорд Джордж Педжет також були там; Майор Ероун з королівських інженерів, поранений 18 червня; Капітан Браун, 88-й, який втратив руку в тому ж випадку, і багато інших, деякі з яких відтоді впали або були важко поранені. Турецький контингент, що стояв табором у Бююкдере під командуванням генерала Вівіана, був у стадії організації, але зусилля його командувача та генерала Кунінгама привести його у форму на деякий час були розчаровані спалахом епідемії серед військ.