Береги Африки: Киренаїка, Бенгазі, бедуїни та пустельний самум

Коли ми оглядали табір, коней, колодязь, мене всюди прокидав хлопчик, син шиї. В цей час у нашого господаря готували об'єд. Повернувшись, я знайшов у нього двох єтариків, тих самих, які вітрили нас разом з ним біля його намету. Ми сіли в гурток: спершу Шеїх, а по сторонах його, праворуч я, лівою Каєєрі; потім два старі і нарешті Ібрагім. Увійшли три жінки, і принесли на круглому підносі страву, поставили її перед нами, подали нам черги світжої води, вмити руки і рот, і стали шанобливо віддалік, для прислуги. Це були дружина та двб дочки шиїхови. Він залишався без покривал. На них були короткі сині паперові юпки, пристебнуті біля пояса ременем, прикрашеним м5дними бляхами; через леве плече було перекинуто коротенька єпанечка, яка залишала руки та груди майже оголеними. Волосся їх було занлетене косами, обгорнуте поверх голови, і утримувалося на ній срібною голкою; понад це синє покривало, але не опущене і не закриває обличчя. Я помітив також намисто, сережки та нарукавники східної роботи, срібні, нозолочені, перемішані з корольками, і вважаю, що, на честь пру5жих гостей, він у цей день одягнули лучицю своїм вбранням. Великої краси не бачив я ні в якій; але він були строви; шкіра на обличчі у них ніжна, очі чарівні, як у сірки; але зуби довгі, хоча дуже білі. Старшій дочці було 47 років. Жінки не спускали очей своїх з нас, і з цікавістю дивилися. Ших не звертав на них жодного уваги, і з ними ніхто не сказав ні слова. Обід складався із трьох страв; це були: нілав, чудово приготовлений, майже сухий; кебаб із баранини, та засмажена дика коза. Я всього Фл з великим апнетитом, а товариш мій ще вдвічі проти мене. Хазяїн наш казанея цим дуже задоволений. Він подавав нам шматки рукою, і тому що ні ложок, ні ножів не було. Коли ми досхочу. наїлися, господині винесли тацю за занавіс, доїдати там наш обід, а хлопчик, син шиїхів, приніс батог з гранатами. Я їм дуже зрадів, бо мені давно хотілося нитку. Цей плід, на схід, під час спеки, неоцінений; у ньому є найбільш приємний і освіжувальний сік. Умиз руки і запаливши трубки, ми почали розмову. «Гільки тут Ших і обидва старі дозволили собі зробити нам деякі запитання. — Які ви вбри? — запитав мене Ших. "Бог великий!" відповідав я йому. «Бся всесвіт під Його рукою! - Малаж акбар! — повторив він.— Чи їсти в Султанз? і велике його царство? — «Государ наш великий і сильний, а царство його займає майже половину всього всесвіту! -Аллах! Аллах! - вигукнув він. -Далеко це від Чадішаха Турецького-«Землі їх межують між собою.» — То ви з ним воюєте? — Найрідше були війни; нині живемо дружно; я тепер ду зі Стамбула, і був у Надихаха, який мене прийняв милостиво. — Добре, добре! — сказав Шеїх. Потім старі питали: чи локупають наші биків? Я сказав, що у нас своїх багато, але що верблюжої вовни ми купуємо досить. — Для чого ваші кораблі не беруть її у нас? — «До нас возять її Бухарці; але тепер я скажу своїм, і вони, можливо, надішлють і сюди свої кораблі. — Не забудьте цього, будь ласка! наша шерсть краща навіть за Марокську. — Я ощаслив про це, і вони здавались задоволеними. Потім запитали Каєєрі: коли прийдуть Мальтійці за биками? Він їм см5ло 00- щав, що дні через два неодмінно прийдуть кораблі. Це так потішило їх, що вони поплескали його по плечу і подали ще гранатог. З цих розмов я міг укласти тільки, що поняття Бедуїнов дуже обмежені: далі свого побуту, своїх потреб і невеликого торгового прибутку, вони не цікавляться знати ні про що; живуть патрлархально, і, можливо, щасливо! Одне горе, одна біда їх-симун (°), та скотсюе відмінки, коли вони випадки- (Симунь, полуденний вбтер, згубний в піщаній пустив5 Аєріки. Він негайно розслабляє людину і вебх тварин, розпалюючи кров, і приводу в нерухомість веБ). Я зауважив, що під час нашої розмови жінки дещо посмикнули занав'я, і ​​дивилися на нас. Скоро потім одна з молодих вийшла, несучи глечик на голів; за нею б'жала ручна газель (). Бедуїнка йшла за водою, і в цьому положенні була така мальовнича, що нагадала мені картину Гораша Бернета, де зображений стан Бедуїнов. Любуючись газеллю, я почав пестити її; Ших скористався цим і члени. Притому він несе з собою мвлюш і навіть везамьтний для очей несок, який людина мимоволі вдихати в себе, а це дати його легким. Несок також набивається в очі, в рота і вуха мандрівник, коли симун застає каравани на похідб, в пуети. Тоді він майже завжди кибелень і людям і худобі. В Італії, куди симунь ходити через море, він все ще тяжкий і тяжкий. 'Там називають його 5госсо.