Мій любий товариш, доктор Піннер, який не займався нічим у Константинополі, крім єврейських манускриптів, Талмуда і відвідування Жидівського Каган-Паші для його бібліотеки, раптом, на мій подив, виявив бажання побачити Семибаштовий замок! Він повертався до Росії і готувався до від'їзду. Хоча я вже оглядав Єдікуль, але, бажаючи задовольнити його цікавість, вирушив з ним знову. До речі, говорячи про Золоті ворота, я тільки злегка торкнувся Семибаштового замку, і скористаюся цим випадком описати його докладніше. У частині міста до Мармурового моря була, в давнину, фортечка, яку греки називали Кікловіон. У царювання імператора Ісаака Ангела, жителі міста, бачачи, що вона руйнується, і боячись прибуття французьких лицарів, відновили її; але ворог напав на місто з боку Золотих воріт і зруйнував Кікловіон, що їх захищав. Імператор Іоанн Кантакузин відбудував укріплення знову і хвалився, що зробив його неприступним; але зять його Палеолог узяв і знову розорив Кікловіон; він пошкодував про це, коли побачив наближення грізного Баязета. Нарешті Магомет II, взявши Константинополь, перебудував цю фортецю, на тому ж місці, і додав кілька веж. Греки називають її нині Гептапіргон (Семибаштова), а турки Єдікулер. У неї-то вони ув'язнювали раніше послів ворожих держав, і часто утримували їх там погано. У ній довго залишалися і наші: резидент Левашов і повноважні міністри О. М. Обресков та Я. І. Булгаков. З останнім, однак, поводилися шанобливо і ввічливо. Тепер, здається, назавжди залишений варварський звичай: садити в Семибаштовий. Вигляд Єдікуля з його вежами напрочуд гарний з боку Геллеспонту. При мені лагодили і оздоблювали дві вежі по боках стародавніх Золотих воріт.
Стародавня Візантія, чотирнадцять частин міста, Пера, дервіші та чума
сторінка 83/185