О 8-й годині ранку військовий пароплав «Метеор» зустрівся з нами в морі, вітаючи нас прапором. Опівдні ми вже наближалися до Одеси. Вигляд Одеси з моря чарівний! Місто розкинулося амфітеатром на високому березі; красиві будівлі, бульвари, сходи, що спускаються до моря, справляють величне враження. Тут дві гавані: Карантинна та Вільна (Практична), зовсім відокремлені одна від одної. Наш пароплав увійшов до Практичної гавані, оскільки ми прийшли з кримського порту і не підлягали карантину.
Щойно ми причалили, як на пристань прийшов зустріти мене Л. К. Лазінов, директор Одеської митниці — мій старовинний добрий приятель по Москві та Петербургу. Він позбавив мене всіх клопотів з багажем і дружньо запросив зупинитися в нього. Я з вдячністю прийняв його гостинність.
Одеса, раніше бідне татарське село Гаджибей, при якому знаходилося невелике турецьке зміцнення, було взято штурмом 14 вересня 1789 року російськими військами під керівництвом Де Рібаса, за участю чорноморських козаків під проводом отамана Захарія Чепеги та Антона Головатого. У 1794 році, за наказом Імператриці Катерини II, тут покладено заснування новому військовому та торговому порту, названому Одесою на згадку про давньогрецьку колонію Одесос.
Приєднання Новоросійського краю та найродючіших губерній Поділля та Волині відкрило природний шлях до Чорного моря. Виникла крайня необхідність відкрити торгівлі зручне місце для збуту багатих урожаїв пшениці. Спочатку місто росло повільно: не було прісної води, не було дерев, місцевість була дика та пустельна. Але з призначенням в 1803 Градоначальником Дюка де Рішельє (герцога Армана Еммануеля де Рішельє) почалася золота ера Одеси. Рішельє вдихнув життя в це місто: він влаштував вулиці, насадив сади, полегшив митні збори, видавництво права вільної гавані (порто-франко), побудував госпіталь, театр, собор і школи. Коли в 1814 році Рішельє залишав Одесу, щоб стати першим міністром Франції, місто вже налічувало 35 тисяч жителів і вело торгівлю на десятки мільйонів рублів! Дюк де Рішельє гідний спорудженого йому вдячними громадянами бронзового монумента на Приморському бульварі роботи Мартоса.
Наступні правителі, особливо граф Ланжерон та нині Генерал-Губернатор Граф М. С. Воронцов, довершили розпочате. Воронцов перетворив Одесу на європейську столицю півдня Росії. Вулиці міста широкі, прямі, посаджені тінистими італійськими тополями та запашними білими акаціями. Посередині Приморського бульвару височіє чудовий палац самого графа Воронцова з напівкруглою колонадою, звідки відкривається чудовий краєвид на рейд та судна всіх прапорів світу.