У цей час мого проживання в Константинополі почали подейкувати про чуму. Я не хотів, щоб вона застала мене зненацька, В ГОТЕЛІ, і став поспішати з від'їздом. Можливо, не всі знають, що російський доктор Самойлович перший відкрив і почав стверджувати, що чума існує не в повітрі, і не передається інакше як через дотик. Тоді французи сильно заперечували це, особливо доктор Паріс (Paris) списав купу паперу на заперечення. Тепер уже вся Європа визнала справедливість зауважень нашого знаменитого лікаря. Деякі вчені приписують цю хворобу навіть комахам, що вислизають від мікроскопічних спостережень, і кажуть, що парші та інші шкірні хвороби мають таке саме походження. Це ще не доведено, однак мені здається ймовірним. Досвід показує, що ті, хто продає і розливає олію, маючи білизну і часто одяг, просочений олією, ніколи або принаймні дуже рідко піддаються заразі; водоноси також майже не заражаються; а відомо, що вода і олія винищують комах.
Я найняв кирлангіч (*), з шістьма веслярами, [*Легка гондола, або човен, гострокінцевої форми. Такі човни служать для самого султана. Вони плавають швидко, і за фігурою своєю та швидкістю прозвані кирлангіч (ластівка).] до Принцевих островів, і домовився, щоб там чекали мене добу або дві, а потім доставили в Нікомидію. Я розпрощався з нашим посланником і його сімейством: подякував їм за добрий, прихильний прийом, обійняв усіх своїх константинопольських приятелів, особливо пана Фродінга і пана Богданова, яким залишаюся вдячний за їхню дружбу, поради і допомогу в моїх розшуках, і приготувався до від'їзду. Ще раз об'їхав я навколо стін Константинополя, зітхнув і подумав: ось залишки цього знаменитого міста! Кілька понівечених колон, руїна одного царського палацу, і православні храми, перетворені на мечеті та звіринці! Водогони і стіни — ось головне, що залишилося від столиці Костянтина Великого, разом із сімома її пагорбами. Ці пагорби ніби передвіщали, що на чарівному березі Босфору Фракійського мала постати столиця перетвореної імперії, наступниця семипагорбного Риму!