Береги Африки: Киренаїка, Бенгазі, бедуїни та…

Я так ослаб, що ледве тримався на коні, хоча він був спокійний і доброї їзди. Верблюди кричали, ніби передчуваючи біду. Перші дві години їхали ми непогано; здавалося тільки, що повітря згустилося і дихати було важко; але пісок ще мало турбував нас. Небосхил почав осяватися червоним світлом, і незабаром з'явилися промені блідого сонця. Усе небо здавалося в тумані. Верблюди та коні йшли добре, але ослів підганяли. Я їхав мокрий від сильного поту, і голова боліла. Після двох наступних годин осли зовсім стали. Я ледве сповз із коня і повалився нерухомо на пісок; товариші мої, так само як і я, нікуди не годилися; але аравійці та наші корнаки, здавалося, не сумували, напоїли коней, верблюдів і ослів, але тільки останніх досхочу. З нами було чотири міхи води. Я намочив губку і поклав її до рота, але вода вже була тепла і анітрохи не освіжила мене. Остання пляшка вина зовсім зігрілася, і я не став пити вина: воно здалося мені оцтом. Ми лежали години дві без руху. Сонце було вже досить високо, і я наважився наказати йти вперед. Ми пішли. Вітер ніби стихав; піску зовсім не несло, і караван ішов досить бадьоро. Я глянув на годинник; була 7-ма година ранку. Мені дуже хотілося до полудня дістатися моря, де починалася лугова долина; але я боявся втомити коней та ослів. Дивно, що мій головний біль не тільки не посилювався, але раптом зовсім припинився, і я, крім надмірної слабкості та втоми, нічого не відчував. О 10-й годині побачили ми вдалині, ліворуч, море. Не можна описати, як усі зраділи, і тим більше, що вітер починав дмухати сильніше і вже наносив пісок. Через годину ми дісталися луки. Осли зупинялися щипати коротеньку, пересохлу траву, але їх били і безперестанку підганяли. Нарешті, стомлені, змучені, з пересохлими горлами, дотяглися ми до пристані. Я ледве сидів на коні; добрий мій капітан чекав на нас зі шлюпкою. Мене зняли з коня і понесли до шлюпки на руках. Я просив капітана розплатитися з Ібрагімом, з корнаками, і дати їм більше домовленої плати, а сам сів на корабель. Там мене роздягли, змінили мені білизну і поклали в каюту. Я випив лимонаду і відразу заснув мертвим сном. Не знаю, чи довго я спав; але коли прокинувся, корабель був під вітрилами, і ми йшли у відкритому морі. Капітан стояв перед моєю каютою і сказав мені, що цей полуденний вітер, такий, утім, шкідливий, був для нашого ходу найсприятливішим; що хоча з пристані він вийшов на буксирі, але тепер, якщо вітер не зміниться ще добу, він напевно доправить нас за цей час на Мальту. Я трохи зміцнів на кораблі, добре поїв, випив склянки зо дві портеру і став зовсім здоровим; тільки відчував, як і мої супутники по піщаній пустелі, сильний свербіж по всьому тілу. Газель моя була здорова і гуляла вільно по кораблю.