П'ятими були Л/уєні, Кагтата: вони тепер закладені; але Турки зберегли їм давнє їхнє назва і звуть їх Ун-капаневь-Капусв (закладені Мучні ворота).
Шості ворота Склярів, Джубалі-Капусі.
Сьомих я знайшов. Напевно вони приховані в якомусь приватному домфі.
Восьмі, як у давнину, так і нині відомі під ім'ям 4-я Капусі, Святі ворота. Тут сідали в човни пережовті на той бік пристані прочани, до церкви Святі Єдослі.
Дев'яті називають Турки Петрі-Капусі. Вони перебували в тій частині міста, яку Францез () позначатиме ім'ям Весто Рен, і в послідню Магометом Облогу міста, так хоробро вражаючи Нотарас.
Десяті мені невідомі.
) Нвига 5 Глава, 9. у Олдиннадцяті були Ілнператорсюя, Василіке Пуде. Це, ймовірно, ТВ самих, які Турки називають тепер Балати: спотворене ім'я Палалума, або Палатина.
Дванадцята брама називалася Кінеггонь, або амфітеатру. Турки називають їх Гайван-ГісаріКапу, тобто ворота замку диких звірів.
Стіни міста, по берегу Мармурового моря і вздовж пристані, часто лагодилися турками: це й помітно, тому що на кожному кроці можна побачити в них закладені уламки колон, написів, дорогоцінного мармуру, перемішаних із глиною і з найпростішим камінням.
Відомо за Історш, що Імператор Юстиман цостроіль дві церкви, проти обох кінців міських стфі, і про в ім'я Пресвяті Богородиці, одну проти Влахерна, а іншу проти Золотих оборотів. Ці два храми, за словами Прокошл, були поставлені перед градськими стінами, і мали служити їм захистом () або, краще сказати, місто і °) Прокош, 4е Асбейз, Кн, 4. Га. 5.
Стіни його були доручені покровительству Богородиці. Влахернська зруйнована дощенту: видно ще залишки фундаменту і невелику, майже зовсім завалену капличку, в якій поставлена ікона Влахернської Богоматері. Я знайшов там старого священника і відслужив молебень. Інша церква, що була навпроти Золотих воріт, згоріла; однак з дозволу нині царюючого султана Махмуда відновлена повністю. Він, кажуть, навіть видав значну суму на її відбудову. Проїжджаючи від Адріанопольських воріт до Золотих, я побачив, сажнях у півтораста від міських стін, праворуч, біля Жидівського цвинтаря, невелику церкву, оточену кипарисами і тополями. Мені сказали, що це та сама церква Богородиці в Балуклах при Живоносному джерелі, в якому чудесно зберігаються сім живих риб, від часів облоги турками Константинополя. Я повернув туди свого коня, і, під'їхавши до огорожі, зійшов помолитися Матері Господа нашого.