Тут Корніліо запропонував провести мене дорогою, невідомою, як казав він, нікому, крім нього. Ми вигравали понад тридцять верст і могли виїхати до самої Таорміни, оминувши Катанію. Катанський провідник, pratico assai, отримавши свою плату, погодився повернутися додому сам. Залишалося залагодити справу з господарем мулів і коней; але той затявся, кажучи, що йому і мулам буде зайва дорога з Таорміни до Катанії. Я запропонував йому за це подвійну плату; він опирався. Корніліо скоса поглядав, і раптом, підійшовши до нього, грізно закричав: andate! (йди!), і впертий візник зняв капелюха, почухав у голові, спідлоба глянув на сміливця і сказав: bene, добре. Тоді Корніліо, обернувшись до своїх товаришів, сказав їм: Per Dio, il signor principe è un bravo uomo; по-нашому це означало б: ну, їй-право, князь — молодець!
Спочатку ми їхали колишньою дорогою, подалі від тієї печери, в якій ночували. Корніліо, який їхав попереду, звернув ліворуч; візник перехрестився. Незабаром ми вступили в густий ліс, де ледве виднілася стежка, і по ній ми пробиралися один за одним; але Корніліо, видно, знав дорогу твердо, повертав то праворуч, то ліворуч, горлав пісню на все горло і здавався дуже веселим. Ми їхали швидко, бо дорога майже весь час ішла з гори. Раптом усі зупинилися. Я побачив, що ми на краю жахливого яру, і Корніліо міркував, як його переїхати. Я спитав: Де дорога? — Він показав мені пальцем на високий дуб по той бік яру, і я відразу зважився: зліз з осла і почав спускатися поповзом, ведучи за собою мого дурного буцефала. Спершу він дуже опирався, але нарешті сповз, можна сказати, на одних передніх ногах. Товариші наслідували мій приклад. Нове ускладнення! Як видертися на інший бік яру? Довго шукали спосіб і пустилися навдалу. Тримаючись косої лінії, ми видерлися на гору; і далі поїхали ще швидше, так що годині о п'ятій благополучно прибули до Таорміни. Там, розплатившись із катанським візником і змінивши коней, я приїхав опівночі до Мессіни.
На другий день, рано, Корніл з'явився до мене, віддав звіт у моїх грошах, і оголосив, що пароплав того ж дня вирушає до Неаполя. Я зрадів цьому вивфетіо, і, понад призначену плату, подарував Корніліо залишитися в нього від витрати два наполеони. Він так захопився несподіваною щедрою моєю, що кинувся обіймати мене. Уегатетце, | ог реас:ре е по бтао4 Віошо! Ось вужа і велична людина!
Я розпорядив свої справи і приготувався до від'їзду. О четвертій годині пополудні я був уже на кораблі; ми знялися з якоря, і за благоухального вітру вийшли з Месинської пристані.
КІНЕЦЬ ПЕРШОГО ТОМУ.
ЗМІСТ ПЕРШОГО ТОМУ.
країн. Гллва ТГ. Батьки з Москви. - Подільськ, Серпухов, Тула, Мценськ. — Буряко-цукровий завод. -
Оре:,- Вурськ. - Міраж.... А Талва І. Прим. — Перешийок.— Солоні озера. — Південний берег Криму. — Побачення зі старими дзвінками.