Егейське море, Чесменська перемога, Афіни, Коринф та Мікени

Храм Мінерви Суніумської був увесь із білого мармуру. Афіняни побудували його, ймовірно, в один час із Парфеноном. Судячи з архітектури, я навіть вважаю, що він належить до часів Перікла. Безсумнівно те, що він доричного ордера, як Парфенон, і побудований у таких же розмірах; тільки не такий великий, як афінський храм. За залишками ще можна судити про його красу. Фронтон храму був на шести колонах; тепер їх залишилося чотири; вціліло ще збоку, на південно-західній стороні, п'ять стовпів, та з протилежної — чотири. Частина переддвер'я і два пілястри з південного фасаду також цілі; всі інші колони розбиті й лежать у купі. Мені розповідали потім, що ця чудова будівля зруйнована не так давно, років за п'ятдесят, відомим Джафар-беєм, який командував турецьким галіотом: варвар хотів скористатися залізом і свинцем, що скріплювали каміння... Переддвер'я зовсім руйнується, і стовпи, що скотилися до моря, обламані й потерті; це я приписую вже не стільки людям, скільки морським хвилям, що безперестанку розбиваються об берег. Хоч як я старався відшукати який-небудь напис, але не знайшов жодного. Зате мандрівники різних часів забруднили мармур своїми безвісними іменами. Місце і храм втратили навіть назву Суніума: їх називають зазвичай Капо-Колонна, тому що колони видно далеко з моря.