Він прийняв стрімко мери проти зловживання.
(°) Хоча п. Базілі і говорить, що вона з білого мармуру, але він помиляється. Остання пожежа, коли горіли всі будівлі, що стояли навколо неї так тісно, і коли згоріла навіть халупа біля самого підніжжя її, ця пожежа неминуче перетворила б її на вапно; але вона ціла, і тільки почорніла. Тепер привласнив її собі якийсь турок: він поставив курінь біля самого п'єдестала і заволодів правом збирати гроші з усіх цікавих іноземців. Він не відходить від свого куреня, в; повернув засланців, знищив важкі податки і відмовився платити ганебну данину, накладену Аттілою. Коли цей завойовник став вимагати її, Маркіян звелів відповідати йому, як справжній римлянин: «Золота в нас багато, але воно зберігається для друзів, а для ворогів у нас є залізо!» Ця велика людина готувалася йти в Африку, проти лжеімператора, що повстав там, коли смерть спіткала його, і позбавила Імперію великого, шанованого всіма Государя.
Повернувшись додому, я знайшов у себе записочку від Серг. Іван. Богданова. Він, сповіщаючи мене, що наступного дня, у П'ятницю, Султан буде присутній на молитві в Раміз-Чифліцькій мечеті, пропонував заїхати за мною, щоб вирушити туди разом і бачити Султана. О десятій годині ранку, наступного дня, найнявши шлюпку, ми вирушили. Зі мною були ще Турецький кавас та мій найманий слуга. Приставши біля самої мечеті, ми дізналися, що Государ прислав свого ад'ютанта сказати, щоб його не чекали, і що він не буде. Така невдача призвела нас до розгубленості. Куди ж їхати? Ранок був чудовий; повертатися додому — далеко, цілий день пропаде. Поки ми міркували про це, якийсь військовий турок, дуже показний собою і білявий, підійшов до мене і запитав дуже чистою і правильною Німецькою мовою, чи не Султана я хотів бачити? Саме так, відповідав я йому, але, на жаль, чую, що Його Величність сюди не буде. — То їдьте в Кягит-Хане. — Мені сказали, що в цей палац нікого не допускають. — Звеліть сказати про себе Хекім-паші (): він про вас доповість Султану, і ви напевно будете допущені.