Найнявши перекладача та провідника, татарина Сеїда, я вирушив другого дня з ним верхи на південний берег Криму. Коляска моя їхала позаду. З усіх боків представлялися чудові картини. Чатирдаг із ланцюгом гір, що його оточують; прекрасні долини між ними, відтінені деревами; безперервно звивається Салгір, який я протягом цієї дороги кілька разів мав переїжджати вбрід — все це мимоволі приводить в зачарування. Незабаром після виїзду з міста я проїхав російське село Петрівське, а на другій версті прекрасну дачу пані Наришкіної, уродженої графині Ростопчиної. Далі треба піднятися на гірку і потім спуститися в долину. Тут картини стільки ж приємні, але вони похмуріші. Безліч диких кіз перебігали мені шлях або показувалися на гірських похилах і оживляли сцену. Луги та переліски були усіяні молочаєм у повному кольорі, і я ніде не бачив такої множини цієї рослини. Приємна весняна погода та ці живі свіжі враження робили мою подорож солодкою.
Я досяг Кільбуруна, маєтку Л. А. Перовського, і пошкодував, що його не було вдома: ми старі знайомі і дуже давно не бачилися. Я мав відпочити в нього і поговорити з ним; але треба було продовжувати шлях. Кільбурун - місце дуже чудове для мандрівників: воно оточене прекрасними гаями; доріжки навколо будинку змальовані зі смаком. Воно у самого Салгіра, на височині. При ньому є сади, городи з найкращих у Криму, і досить лугів, ріллі та лісу: все це робить його багатим маєтком.
Дві версти далі переїхав я через міст Джолма. Близько вліво від нього видно руїни, що досить добре збереглися. Сеїд сказав мені, що їх називають Ескі-Сарай. Татари кажуть, що це розпочатий та недобудований ханський палац; а пан Паллас вважав, що тут була генуезька кріпака. Ще через три версти проїхали ми велике село Султан-Махмуд. Мечеть і гарні сади навколо будинку мурзи, поміщика цього селища, надають йому вигляду добробуту та надлишку, чого не помітно в інших селах. При виїзді звідси знову зустрічає Салгір. Треба їхати його руслом до 7 версти, де він з'єднується з іншою річкою, Ангарою, біля млина і кількох татарських хат, по пагорбі розташованих. Далі на лівій руці село Шумхай; тут дорога веде до витоків Салгіра. Не доїжджаючи до Великої Чавки, на висоті бачите село Мала Чавка, з якої приїжджаєте прямо в Кизил-Коба. На всьому проїханому мною просторі землі родючі, добре оброблені; скрізь сади та поля, засіяні тютюном та поливаються з каналів, проведених від самого Салгіра.