Капітан прислав до мене матроса сказати, що я можу пробути на березі до вечора, якщо мені завгодно, бо він запасається дровами і водою. Я вирішив скористатися цим часом і злізти на Іду та Гаргар. У Бурнабаші найняв я віслюків, провідника і вирушив у гори. За самою Троєю починаєш підніматися на одну з найвищих гір, що належать до Ідайського пасма. Саме тут Паріс мав побачення з Еноною, німфою, яку зрадив потім заради Єлени; тут же судив він красу трьох богинь і віддав нещасне яблуко переваги Венері: яблуко розбрату, цю причину війни і падіння Трої. Тепер гора заросла ідейськими соснами. Я бачив на ній кіз і пастуха, але не схожого на Паріса: замурзаний, дикий турок, він не знайомий з богинями і, здається, не чув про них. Видершись на самісінький верх гори, я розглядав околиці. До моря найкраще видно Аяксів курган; по інший бік розпізнав я дорогу між горами, що веде в Адраміті; далі, через інші тіснини, легко пробратися на дорогу, що пролягає горами до Граніка. Отже, і під час облоги Трої сполучення міста залишалися вільними зі Смірною та всією південною Азією і Сирією. Не дивно, що Еней, Антенор і Гелен безперешкодно вийшли з Трої; більша частина жителів рятувалася в цих горах. Греки палили, грабували місто і поспішали вантажити свою здобич на кораблі, не дбаючи про втікачів. Верхи Гаргара були вкриті чорними хмарами: це нагадало мені чарівний епізод Іліади, де Гомер описує Юнону, яка викрала пояс Венери, щоб звабити і приспати Юпітера, який спостерігав з висоти гори за успіхами троянців:
Гера володарка швидко веходила на Гаргар висока, Нади гори на вершину, та ін Гнпдич», Імади Іт'єнь ХЛ.
О ВІК ЗО ЗЕ ЗІ ЗО ЗО ЗО ОК ох оо Так безтурботно, любов'ю і сном побийжен, Крон1он, Спал на вершину Ідейської, до обіймів Гери дружини.
Гнт'діче, Іжадя Птень ХПГ".