У Мценську я лише змінив коней. У його повіті чудовий цукробуряковий завод, що був спочатку пана Бланкеннагеля разом з генерал-майором А. І. Герардом, а потім одному останньому належав. Це перший завод бурякоцукрового виробництва, що з'явився в Росії. Скільки дослідів, скільки невдач при першому закладі мало зазнати, тоді як і в чужих краях ще погано знали цю справу; але старанність господарів, їх постійність і за небагатих коштах вміли все подолати. Поважний А. І. Герард, як працьовита бджола, збирав звідусіль все нові по цій частині відкриття, пристосовував їх до нашого клімату, і за допомогою набутої ним власної досвідченості обережно посувався вперед, так що коли безліч таких закладів, після нього в нас влаштованих, лопалися і лопалися і розорялися і розорялися користь та дохід його вдові, якій воно дісталося після смерті Генерала.
В Орел я приїхав уночі і не зупинявся. Місто це мені було знайоме; я жив у ньому цілого місяця, коли мій рідний дядько, З. А. Зінов'єв, був у ньому Губернським Предводителем. Я їхав тоді відвідувати Князя А. Б. Куракіна. Після видалення його від справ за царювання Імператора Павла Першого, йому наказано було жити в багатому його маєтку, селі Куракіне. Відвідуючи його, я виконував обов'язок подяки. За Катерини ми були у зв'язку і жили дружно; потім, коли він став міністром і вельможею, а я підпав вигнанню, він не тільки, як багато інших, від мене не відійшов, але взяв під своє заступництво і захистив у справі, від якої залежав мій добробут; потім, за Імператора Олександра, подався мені почесне місце і чин, і залишився по смерть свою зі мною дружний. Мир твоєму праху, шановний вельможе! Пам'ять твоя назавжди перебуде моєму серцю дорогоцінна!
21-го числа досяг я до Курська. Погода продовжувала бути красива; я їхав у одному сюртуку. Коляска моя зламалася, і я мав зупинитися. Тут знайшов я знайоме мені добре сімейство М. М. Чарторизького; його не було у місті. Дружина його, мила і колись прекрасна Катерина Іванівна, уроджена Кошелєва, була зі мною в спорідненості; вона мене знайшла і пригостила. Я в неї обідав. З двох її дочок одна, заміжня, ще не оговталася тоді від хвороби; інша, чарівна і весела Даша, насолодила нашу розмову своєю гостротою та веселістю. Час нечутливий і приємний для мене пролетів до вечора. Не треба говорити про гарне місце Курська: хто його не знає? Місто швидко відбудовується і тепер може вважатися одним із найприємніших губернських міст у Росії. Цього вечора вулиці були ілюміновані: святкувалося тезоіменитство Імператриці. Ефект освітлення мальовничими нерівностями Курська прекрасний, і я проїжджав посеред вогнів його, продовжуючи шлях свій до Білгорода.