Того ж дня, о 5-й годині, показалися береги Сицилії; о 7-й годині окреслився мис Пеларо і його вежа з маяком. Етна виднілася вдалині. Наступного дня, о 5-й годині ранку, ми пливли біля підніжжя цього велетня: вгорі його жерла був видний димок. Картина велична, справжнє colosso [колос], як кажуть італійці! Тут увійшли ми в Мессінську протоку. Я не міг надивитися на краєвиди, як праворуч, у Калабрії, так і ліворуч, у Сицилії. Усе нагадувало мені Босфор Фракійський, з тією різницею, що Мессінська затока майже скрізь ширша за Босфор, і від того предмети в ній здаються віддаленішими. Утім, в інших місцях ми пливли майже біля самого берега, так що можна було розгледіти фізіономії людей, які дивилися на нас із землі. Краєвиди Калабрії величні й суворі: скрізь гори, скелі, вкриті приємною зеленню; подекуди видно селища і замки з вежами, що нагадують уяві феодальні часи, або романи з розбійниками, такі як Рінальдо Рінальдіні. Сицилійський берег — справжня діорама: там Етна панує над усім; околиці Сиракуз, з алоевими, кактусовими рослинами, Таорміна, з величезними залишками стародавніх будівель, нарешті Катанія, з чорними, лавовими купами, являють собою різноманітні, чарівні картини! Протока завжди наповнена безліччю рибальських човнів, зайнятих ловом риби pesce spada (меч): це головний промисел тутешніх берегових жителів.
—— ыи оо ови жи