Сераль, мечеть Святої Софії, зустріч із Султаном…

У неділю поїхав я на обідню до патріаршого собору. Це не дуже велика церква, в ім'я св. Георгія (Айос-Георгіос). У ній немає нічого особливо примітного. В іконостасі показують два образи Пресвятої Богородиці, з мозаїки; тут-таки є крісла Іоанна Златоустого, оздоблені перламутром, та стовп, до якого жиди прив'язали Ісуса Христа під час його страждань. Коли я увійшов, обідня вже почалася. Читали Євангеліє. Патріарх сидів на троні біля правого криласа. Співали в ніс і досить погано. Після закінчення літургії Патріарх підкликав мене і дав мені просфору, а коли архієрей вийшов із хрестом, він узяв його, і, давши мені прикластися, повернув архієрею; потім благословив мене і запросив до своїх палат. Там я знайшов Патріарха, який уже сидів на дивані. Він був оточений духовними особами, з яких чоловік шість архієреїв сиділи з ним на дивані; два протодиякони стояли біля дверей і виконували, здавалося мені, посаду церемоніймейстерів: вони зустрічали і проводжали тих, хто входив до Патріарха. Коли я увійшов, Патріарх підвівся. Я підійшов під благословення і поцілував його руку; він привітав мене дуже ввічливо і запитав: чи давно я в Константинополі. Дізнавшись, що я був у Султана, він сказав мені, що я щасливіший за багатьох, тому що в палац, де тепер перебуває Й. В., нікого не пускають. Патріарх має поставу поважну. Він мовчазний і надзвичайно обережний у розмовах, особливо з росіянами і при сторонніх людях. Цьому не слід дивуватися: він завжди оточений шпигунами і, на нещастя, не може довіритися навіть і своїм, з яких багато хто, можливо, таємно шукає його місця, а інші хочуть вислужитися біля Двору яким-небудь доносом. Його становище цілком політичне й обмежене. Нам подали люльки, потім каву, за турецьким звичаєм. Бесіда була досить суха, і я, пробувши в Патріарха з півгодини, відкланявся. При прощанні він благословив мене хрестом, що містить у собі частинку древа хреста Спасителя. Від нього пішов я до єрусалимського Патріарха. Я забув сказати ще, що при прощанні константинопольський Патріарх просив мене відвезти поклони його нашим митрополитам, С.-Петербурзькому, Московському і Київському, і сказати їм, що він у молитвах своїх завжди про них згадує.