У Малих Чавках я зупинився у старого російського прикажчика пані Офрен. Він здався мені мужиком простим та добрим. Хата в нього досить охайна, і ми з Сеїдом добре поїли і відпочили. Години за дві ми знову сіли на коней і по крутому спуску досягли села Кучук-Янка. Звідси вже близько до печер. Треба було проїжджати берегом струмка, оброслого ліщиною, і, досягнувши до кургану, залишити коней. Піднявшись на досить круту гору кроків за триста, ми знайшли там природну терасу, оточену півколом кам'яних, високих і грізних скель. Звідси чудовий краєвид на Чатирдаг і на маєтки Єні-Сала та Кучук-Янкою. Недалеко блищить невеликий водоспад. На цій же терасі є рід западини зі склепінням, де помітні маленькі витесані ніші і розкидано багато черепичних уламків. Очевидно, що колись жили на цьому місці, але, мабуть, дуже давно, бо татари не зберегли жодного переказу.
У скелях Кізіл-Коба (Червоні печери) два отвори печер, але я не помітив жодного повідомлення між самими печерами. Щоб досягти верхнього отвору, треба лізти кроків сто по гострому каменю, що розсипається, що, зізнаюся, було досить обтяжливо. Це отвір так низький, що я мав на череві туди повзти; проте незабаром міг стати на ноги. Тут наш проводник запалив воскові свічки, якими я навмисне запасся в Сімферополі. Кроків через сорок у напрямку на північ є велика порожнеча зі склепінням; потім галерея продовжується ще кроків на 30 на північний захід; тут друга камера та порожнеча; 40 кроків далі третя; потім за сто кроків четверта; залишається кроків 50 до високого і вузького виходу з печери, де важко пройти. Треба сказати, що з усіх цих галерей є виходи в інші, вузькі; але хіба особлива цікавість змусить заглибитись у них. Головна галерея має близько сажня ширини та стільки ж висоти; підлога в ній дуже нерівна, але ям і прірв, в які можна було б провалитися, немає; отже, хто йде обережно, той не наражає себе на жодну небезпеку. Ширина камер сажні три, висота два сажні. Стеля в третій представляє змішання кольорів - вигляд дивовижний! По стінах її сталактити набули форми незвичайні та дивні.
Нижня печера неподалік згаданого мною водоспаду. Отвір її в три сажні ширини, але воно звужується в міру заглиблення в скелю. У ній також є кілька камер; кажуть, що якийсь мандрівник цілий день ходив ними і не знайшов кінця. Кроків через шістдесят у ній є рід озерця, де неминуче має зупинитися: мабуть, це скупчення води, що проникла сюди із зовнішнього ключа. Вода чиста та смачна. Тут стіни начебто обмазані чорною глиною, дуже здатною на роблення курильних трубок: татари часто запасаються нею для цього. Не знайшовши тут нічого особливо цікавого чи гідного зауваження, я повернувся до російського прикажчика в Малі Чавки ночувати.