Стародавня Візантія, чотирнадцять частин міста, Пера, дервіші та чума

Не пам'ятаю, чи говорив я про кхани: це різновид заїжджих дворів, побудованих у всій державі для відпочинку і притулку мандрівників, купців, караванів тощо. Кхани здебільшого збудовані приватними особами, з почуття побожності і духу магометанського закону, який велить давати спочинок мандрівникові. У них не беруть жодної плати з тих, хто проїжджає і зупиняється. Вони скрізь побудовані однаково. Просторий двір, оточений стайнями, над якими в один, у два, і навіть у три поверхи кімнати для мандрівників; посеред двору, а іноді біля воріт, фонтан, або джерело гарної води: ось що знайдете у всіх кханах. У Константинополі вони всі кам'яні, і безпечні від пожеж, тому що віддалені від будь-якої забудови. Найвеличніший з них знаходиться між Османовою мечеттю та Старим Сералем. У ньому купці, які приїжджають з усіх частин держави, живуть і задовольняються, за найпомірнішу плату, всіма потрібними їм припасами. Мені довелося тут, і потім у Малій Азії, відвідувати багато кханів, і, на жаль, я помітив, що ці корисні і, можна сказати, необхідні заклади в країнах, де мандрівник ніякої допомоги і спокою знайти не може, скрізь приходять у цілковитий занепад. Вони, як і все в Турецькій імперії, з часу своєї побудови, залишаються без нагляду, ремонту та утримання: стоять ще, поки не розвалилися і не прийшли в цілковиту руїну.