(5) Назва Золотого рога, може статися, походить від цього. Дві річки впадають у пристань: стародавня назва однієї з них була Барвісес; вона тепер зовсім невідома: її-то називають турки Кіат-Гане, а греки Хартарікос, що обома мовами означає паперові заводи, які справді тут були. У цю річку впадає інша, маленька, що називалася у стародавніх Гідроліс, нині Камар, або Кімар: з неї-то імператор Андронік, за допомогою водопроводів, привів воду в самий Константинополь. Є ще річка Кідаріс, яку називають тепер Махлена. Її течія більша за Кіат-Гане, але вона вужча. Майже при самому злитті цих річок розташований султанський палац, у якому я бачив Махмуда. Ці будівлі називаються палацом Прісних вод (les eaux douces), тому що вони стоять не на самій пристані, де вода солона, а при річках, де прісна вода.
З Кіат-Гане я ще встиг проїхати Константинополем подивитися звірів, яких утримують в Аслан-Гане; це була колись церква Іоанна Богослова, побудована за царя Іраклія. Турки перетворили її на звіринець. Я знайшов тут кілька левів, барсів, безліч вовків і лисиць; але все це утримується у великій нечистоті; перегородки дерев'яні, гнилі, і у звіринці так темно, що сторож, який показує звірів, тримає в руках факел, хоча купи соломи і всякого сміття лежать навколо, і можуть миттєво спалахнути. Але, видно, вже долею визначено, щоб у турків усе було в безладі.
Другого дня я вирушив у Буюк-Дере, обідати у нашого Посланця, і розповісти йому все, що було зі мною у Султана. Посланник того ж дня був у Рейс-Ефенди, і дізнався від нього, що якогось Руся було допущено до палацу. Він сказав мені, що Рейє'Езенді відставлений. У Апполлінар Петровича я провів час, як завжди, дуже приємно, і повернувся в Константинополь вже досить пізно.