Бедуїни носять сорочки по коліно, поверх шароварів; на сорочці в них спереду проріха, і від того груди голі; рукави по лікоть; пояс із вовняного шнурка. На плечі зазвичай накинутий сукняний плащ із каптуром; він сіро-білуватого кольору. У всіх бедуїнів довгі, білі зуби, очі великі, чорні й блискучі, як жар: у них є щось звіряче. Неохайність і нечистота, як на самих людях, так і в їхніх наметах, надмірна: у цьому вони перевершили, здається, наших кочових циган, а в потребах домашнього побуту і деякій розкоші останніх навіть відстали від них. Коні в них прикуті за передні ноги до кілків, вбитих у пісок: вони стоять у найжорстокішу спеку на сонці, опустивши голови майже до самої землі. Рідко який із них сягає двох аршинів; але вони міцні і скачуть прудко. Пригнана на продаж худоба паслася досить далеко від табору, і ближче до моря, де є ще трава; її стеріг кінний загін бедуїнів. Бики їхні всі темно-бурі шерстю; на зріст вони не більші за наше однорічне черкаське теля. Я думаю, в жодному немає більше п'яти пудів м'яса; але на Мальті вони швидко від'їдаються і стають жирними. М'ясо їхнє там добре і смачне.
Береги Африки: Киренаїка, Бенгазі, бедуїни та пустельний самум
сторінка 148/185