На другий день Адмірал надіслав мені свою шлюпку, і я відправляючи до нього. Ми поїхали с. ним до арсеналу. Він показав мені спочатку майстерні: все було в надзвичайному порядку і чистоті. У запасному магазині, оі з національним самодовольством сказав мені: «Ви бачите, що якщо я завтра отримаю наказ адміралтейства озброїти цілу ескадру, то менше ніж у місяць можу відпустити в море чотири або п'ять лінійних кораблів: мені ні в чиїй допомозі потреби.» - Це правда, Адмірал; але оглядаючи ваші запаси, я з особливим задоволенням зем'тив, як потрібна для Англії Російська торгівля. — «А чому ж 2»? Тому що майже всі ці запаси з Росеш. Наприм5р: ось ці величезні соснові бруси, ці щогли від нас; полосное железо....—«О, що стосується жельза-перерваль Адміраль-у нас свого прірва. -Це правда; тільки воно здатне на ковку карет, кодес, а в кораблі не годиться; у ньому надто багато сірчаних частин.— «Це ми ум'ємо очистити. — «Тоді воно вам стане ЯР дорожчим за Російське. А ось, наприклад, цілі сараї, навалені парусиною, еламськими полотнами, а тут канатами і мотузками. Все з нашої пеньки і нашого льону! Он жочки з наитим салом; ось російська дошки.— «Пеньку ми дістаємо з Амерлки.»--- Правда; але ви зізнаєтеся, Адмірале, що з Американської псні ви не робите якірних канатів; вони з неї слабкі і ніяк не можуть замінити росіян? — Він у цьому зізнався, тільки сказав мені, що дошку на половину отримують вони з Норвеги. «Але що ви укладаєте з усього цього?» спитав мене пан Брігс.— Що Ангмя і Росселя набагато більше мають причин жити дружелюбно, як це завжди і бувало, що ворогувати між собою: про держави, у комерційному відношенні, мають одна в іншій потребу, та й звикли здавна любити і поважати одна одну. — У цьому я з вами згоден, — відповів Адмірал.
Коли ми скінчили огляд арсеналу, він поїхав додому, сказавши, що чекатиме мене снідати, а я відкинувся в морську шпиталь.