Константинополь: Перші враження, Галата, мури, вежі та східні базари

Я пішов у безестейни, або по-нашому в ряди. Вони точно такі ж, як наші московські, і розділені абсолютно так само, за родом товарів, що в кожному продаються. Вони криті, але ширші і здаються набагато багатшими. Я вважаю, що наші ряди точно були б такими ж із того часу, коли у нас завелися багаті магазини і крамниці окремо, по різних частинах міста, де і продаються найкращі товари. Отже, багатство наших крамниць розділилося по всьому місту, а у турків усе зосереджено в безестейнах, і ніде в іншому місці нічого купити неможливо. Ще інша різниця в тому, що в Константинополі проїжджають у них верхи, і навіть коні з в'юками по них проходять; тому-то вони набагато ширші за наші. Особливо примітні тут ряди: зі зброєю всякого роду, черевиковий, і той, де продають шовкові та парчеві матерії. У цих двох можна завжди застати безліч туркень. Вони сидять, іноді довго, біля знайомої їм крамниці, і часто купець частує їх кавою та шербетами. Мені трапилося якось купувати жіночі черевики, гаптовані золотом і перлами, які хотів привезти додому як гостинець зі Сходу. У той час біля крамниці сиділи дві жінки: одна стара, інша молода і дуже вродлива; за ними стояли дві невільниці. Стара помітила, що я купую черевики різної величини, і запитала через жида, що стояв тут-таки: кому я купую черевики? Я звелів їй сказати, що купую їх дружині. «Та він християнин, — заперечила вона, — багато дружин мати не може, а купує черевики різних мір». Тоді я насмілився запитати: чи багато у її чоловіка дружин? — «А у мене, пані, одна дружина, а невільниць п'ятсот». Вона негайно встала, плюнула і пішла геть; молода засміялася. Описують нам жахливу неволю турецьких жінок, повсякчасне їхнє ув'язнення, неможливість доступитися до них, познайомитися з ними і навіть їх бачити. Нам змальовують страшні небезпеки при найменшому на те замаху, і наводять, зазвичай чуті або бачені, приклади суворості та покарання. Але насправді це небагато коштує зусиль у Константинополі; тільки необхідно вміти хоч потроху говорити по-турецьки; інакше знайомство з жінками, звісно, майже неможливе. Туркені середнього стану всюди ходять вільно і одні. Я сам зустрічав їх на вулицях, у безестейнах, особливо в черевикових і шовкових рядах: це їхнє улюблене гуляння! Чи від неробства, чи від безперестанного усамітнення, чи від уродженої в жінках цікавості, але вони охоче дивляться на європейців, і молодий, вродливий чоловік нерідко звертає на себе їхню увагу. Навіть якщо у відокремлених прогулянках прекрасними Босфорськими долинами зустрінете ви цих гаремних самітниць із чорними невільниками, ні погляд турка не лякає їх, але часто покривала їхні розгортаються, і ви побачите гарненьке личко, що виражає вам рішучу готовність відкинути всі забобони Сходу. Сама складність у побаченнях скорочує звичайні церемонії і зближує знайомства. Мені розповідав наш співвітчизник, пан Ф....., який давно живе тут і досвідчений у таких справах, якому можна вірити, що часто туркеня, яка помітила вас, проходячи повз, і навіть не дивлячись на вас, скаже напівголоса: Чи є місце? (мається на увазі для побачення). Тоді, якщо ви, також не дивлячись на неї, скажете: Є, вона піде за вами куди хочете. Небезпечні в цьому випадку шпигуни! Це зазвичай бідні волоцюги турки, які, не маючи гроша, шукають нагоди що-небудь зірвати: вони доносять своїм одновірцям, що гяур увійшов у такий-то будинок із мусульманкою. Але й проти цього дуже легко вжити запобіжних заходів; у разі ж нещастя майже вся небезпека падає на жінку. Спійману, без жодного суду, зав'язують у мішок і кидають у море! Європеєць може ще, належачи до якої-небудь нації, врятуватися захистом посланника свого государя. Будинки для побачення бувають у торговок гречанок, вірменок або жидівок. Ви завчасно приготуєте собі таку квартирку, і, проходячи повз будинок, непомітно для будь-кого іншого, крім красуні, що йде за вами, вкажете на двері: вона негайно увійде; ви ж ідете, не озираючись, повз, і через кілька хвилин, іншою дорогою, входите в інші двері на побачення з вашою новою знайомкою. Часто вони залишаються з вами до другого ранку. Це здасться дивним тільки тим, які не знають звичаїв турецьких. Тут чоловік або батько не мають жодного засобу дізнатися, де була їхня дружина або дочка; вона, йдучи з дому, сказала, що йде до родичів — і, ймовірно, у них ночує: це у них заведено. Для мене найцікавішими з усіх рядів здалися збройовий і книжковий! У першому з них мисливець до рідкісної зброї знайде все, що тільки придумати можна в цьому роді і в східному смаку. Однак шабельні хороші смуги і тут стають рідкісними і надзвичайно дорогими. Хорошого місіра, стародавньої єгипетської смуги, і знайти не можна; старого дамаску також важко. За таку смугу платять нерідко до трьох тисяч піастрів. Новий дамаск можна купити дуже дешево, але він у презирстві і непридатний. Славилися самаркандські фабрики, але вони не існують більше. Тепер найкраща сталь перська, і тому шаблям з неї та кинджалам віддають перевагу перед усіма іншими. Я бачив тут багато прикрашені камінням, перлами і золотом рушниці та пістолети; але вони хороші тільки для кабінетів любителів, а на війні і на полюванні нікуди не годяться.