Помаленьку місто відновилося, нові будівлі заступили старі; але жах від землетрусу всюди ще помітний: за винятком набережної, новозбудовані будинки низькі; рідко побачиш якийсь вище двох поверхів. На краю міста є халупи, в яких ховалися жителі під час лихоліття; вони ще вціліли, ніби для того, щоб слугувати прихистком на випадок нової біди.
Землетрус не тільки змінив місцевість Мессіни, а й спричинив зміну в її торгівлі. До того часу вона вважалася одним із найдіяльніших і найбагатших міст Італії; тепер зовсім інше: торгівля її значно занепала, і, незважаючи на своє порто-франко, вона ніяк не може стати на колишній рівень. Жителів убуло до 75 тисяч осіб.
У тінерішньому стані своєму, Мессіна однак досить веселе і живе місто. Вулиці в ньому широкі, а як будинки в них не дуже високі, то вони здаються ще ширшими. Найкраще в місті будівлі собор: він великий, і архітектура його збірна, починаючи з готичної, дванадцятого століття, до візерунчастої вісімнадцятого.
У ньому прекрасні два ряди колон єгипетського граніту: кажуть, вони перевезені сюди з Нептунового храму. Їхня благородна і строга простота зовсім відрізняється від важкої і масивної позолоти вівтарів, і всього цього збору несмачних і неприємних для очей внутрішніх прикрас. Інших, гідних уваги будівель, я не бачив. Тут усе вимазано жовтою фарбою. Кажуть, що віце-король оголосив одного разу про своє відвідування міста, і тутешній губернатор, не знаючи, як краще показати своє місто, звелів усе пофарбувати охрою; не пощадив навіть мармурових колон: і ті обмазав!
У Мессіні була своя школа живопису. Ієронім Алібранді, який жив за часів Джорджоне, мессінець, знав Леонардо да Вінчі, наслідував Корреджо і славився як один із перших живописців свого часу. Повернувшись на батьківщину, він, як працьовита бджола приносить мед у свій вулик, приніс нові пізнання, правила і перекази свого мистецтва. Потім Антонелло перший передав Італії мистецтво писати олійними фарбами, яке доти залишалося секретом фламандців. Полідор Караваджо також належить цьому місту. Стародавня Мессіна була батьківщиною філософа Евгемера, який написав «Історію Небес»: він стверджував, що їхні боги були не чим іншим, як великими людьми. Енній, віршотворець, переклав його твір латинськими віршами. Тепер у Мессіні немає філософів, немає живописців і віршотворців; але природа так само прекрасна, як була в найбільш квітучі дні міста. Омиване водами протоки, місто височіє амфітеатром по схилу гори, на якій південні рослини виблискують у всій своїй пишноті і вінчають Мессіну гірляндою вічної зелені, на яку зима не має жодного впливу.