Сицилія: Мессіна, Таорміна, шляхетний розбійник…

Місто Катанія вважається третім у Сицилії, і тому називають його Королівським. Тут постійне перебування Єпископа, підлеглого однак (суфрагана) Архієпископу Монреальському. Катанія побудована в долині, поблизу невеликої морської затоки, що називається її ім'ям. Південною стороною своєю вона досягає майже до останніх уступів Етни. Мешканців у ній до 25 тисяч. Її прикрашають кілька площ, і посередині однієї з них поставлений, на прекрасному мармуровому підніжжі, монумент, що являє собою величезного слона з лави, званої тут sciara [шара]; на спині його обеліск зі східного граніту, вкритий ієрогліфічними знаками; він по справедливості може бути зарахований до найрідкісніших залишків давнини. Як і в усіх італійських містах, тут перший предмет цікавості для мандрівників — собор, і тому я пішов оглянути його. Він великий, щоправда, але надто світлий; стіни його обвішані поганими картинами; зовнішні колони взяті з давнього амфітеатру; точно такі ж прикрашали нутрощі церкви, але одному з Єпископів здалися вони тонкими, може статися від того, що були пропорційні, і він заховав їх у товсті й погані піластри, чим зовсім спотворив усе. Собор знаходиться на тій же площі, де стоїть слон з обеліском. Будівля, досить чудова в Катанії, — Сенат: він правильної і величної архітектури; але диво зодчества — це монастир Бенедиктинців. Він більше схожий на палац могутнього государя, ніж на обитель смиренних ченців. Усі приналежності цієї будівлі відповідають чудовому ґанку його з білого мармуру. Чернечі келії прибрані як найчепурніші покої світської людини; усюди серпанкові, різнокольорові завіси, і нерідко зустрічаєте статую лежачої Венери, посеред бюстів Богоматері та образів святих. Усе це разом становить змішання, більш ніж грішне. Бібліотека, що належить монастирю, добре складена; при ній є музеум, де багато хороших антиків і предметів Природної Історії. Церква велика, але в ній я знайшов той самий недолік, який помітив у соборі: мені здалася вона занадто світлою. Органи тутешні вважаються одними з найкращих в Італії. Монастир тепер стоїть точно як на острові: під час виверження Етни, в 1783 році, вогняні потоки лави протекли по обох сторонах огорожі монастиря, але його пощадили, і він залишився неушкодженим. Це жахливе виверження всюди залишило незгладимі сліди, і один з найцікавіших — це залишок стародавніх стін міста, зовсім покритий лавою. Біля підошви їхньої ключ води, свіжість якого гідна Аретузи; до нього тепер сходять по шістдесяти двох сходинках: так піднявся рівень землі!