Леді Брігс прийняла мене зі своєю звичайною люб'язністю; Адмірал, здавалося, був задоволений справленим на мене враженням. Ми весело снідали біфштексом, рибою і всілякими плодами; херес і шампанське змінювалися по черзі. З нами було багато офіцерів. Прощаючись, я подякував гостинній родині і подумав, що Адмірал хоче зламати мені руку: так він потис її!
Того ж вечора я прогулювалась у публічному саду, насадженому в самій кр5ності, з тієї частини її, яку називають Вагазієз (Барак). У ньому багато більших дерев, що дають тінь, а це дуже приємно посеред голого острова і каменів, що сильно відбивають інламенне сонце. З високого місця цього гуляння вигляд чарівний: ви бачите пристань, все місто, і навіть відкрите море! Звідти 5здив я вивчити заміський будинок колишніх Гросемейстерів, а нині Англійського Генерал-Губернатора. Це Вілла Санть-Інтонго. Я знайшов там чудовий регулярний сад, багато води, з'їзд мармурові Фонтани, безліч апельсинових і лимонних дерев, і вся інша Фруктові дерева. Виноград в'ється по р5шеткам їм складає криті алеї.
Наступного дня ми вирушили цілим товариством до іншого заміського будинку, або вілли, що належала графині Пречіоза; але з нами не було жодного англійця; усі гості були тубільці, або італійці, та пан Фурман із дружиною і я, росіяни. Сад графині Пречіоза великий і примітний тим, що, звичайно, на всьому острові немає таких рослин. Тут я знайшов дерева в обхват завтовшки, чинарові, горіхові та каштанові; навіть пальмове дерево, що приносить плід! Можна подумати, що гуляєш у Малій Азії. Господиня любить квіти, і їх тут безліч. Гіацинти й туберози надзвичайної краси; рожеві кущі такі високі, що з них зроблені альтанки, в яких ми пили чай і їли морозиво. Я провів вечір найприємніший! Без англійців мальтійці веселі й говіркі. Коли ми повернулися до кімнат, почався концерт. Співали артисти італійської опери. Пані Фурман поблажливо погодилася взяти участь у концерті і чудово проспівала арію з Беллінієвої «Норми»: голос чарівний! Згодом я чув від славетного композитора Доніцетті в Неаполі, що він порівнював його з голосом покійної Малібран: тільки мистецтво співачок було різним. На нашому музичному вечорі також дуже приємно співала перша співачка тутешньої опери, пані Дарбуа, мила і гарненька француженка. Шкода, що груди її слабкі; мені здається навіть, що в ній був зародок сухот.