Мальтійці представляють уважному спостерігачеві два абсолютно різні народонаселення: це жителі міст і жителі сіл. У містах, особливо в Ла-Валетті, від щоденного спілкування з іноземцями вони вже втратили характер і свою національність. Тут, крім мальтійської мови, розмовляють по-французьки, по-італійськи, по-англійськи, по-німецьки, і одяг змінюється за народами; однак жінки, хоча вдома й наслідують іноземні моди, з'являються на вулицях і в церквах завжди в національному костюмі. Він складається з чорної сукні та єпанчі, або мантильї, вільно накинутої на голову і на плечі; нею вони закривають обличчя або залишають його відкритим, залежно від пристойності та власної волі.
Жінки тут проводять все життя всередині своїх будинків, і тому майже ніколи не повітриш їх на ринках, або в магазинах. Вдома вони читають, або пишуть; Але й це у них, кажуть, нещодавно ввелося і дозволяється.
Утім, якщо виховання жінок тут не дуже блискуче, то треба зізнатися, що й виховання чоловіків недалеко пішло вперед. Я вважаю, що це походить від їхніх безперестанних занять дріб'язковою торгівлею, яка не здатна породжувати високі думки в жодній країні. Тому-то молоді люди, які бажають вступити на цивільну службу або присвятити себе науковим заняттям, виїжджають для здобуття потрібних їм знань у чужі краї.
Отже, слабка освіта в містах тільки згладила тубільні звичаї та характер. Але за міською заставою все набуває іншого вигляду: там не почуєш іншої мови, крім природної, тобто арабської, але спотвореної; національний костюм, що перейшов від батька до сина, зберігається з давніх-давен. Чоловіки носять смугасті, з бавовняної матерії, панталони, жилет або камзол з такої ж матерії, що застібається тільки у свята круглими срібними ґудзиками, і білий або кольоровий бавовняний ковпак. Прості робітники ходять босі; але хлібороби, які багатші, прив'язують до ступень тасьмами або ременями сиром'ятні підошви, різновид сандалій. Жінки носять, як і міщанки, епанечку, але не шовкову, а суконну, і надягають її тільки йдучи до церкви.
Я з особливим задоволенням дивився на добронрівний мальтійський народ. Зд'ї на всьому острів - не знайдеш жодного п'яниці; за те люди сильні, свіжі, і навіть старі люди. Робота, зважаючи на здоровий клімат, звична помірність у всьому, зберігають моральність, здоров'я, (а гобізєєгза (як тут говорять). Це удбль щасливих сільських жителів в. Малет! Нрофзхжайте, як я, по всьому острову, і ви побачите цих робіт, і ви побачите цих винагородити зусильні і постійні їх праці.