Ранок був чудовий; день ще не спекотний; вдалині виднілася низка Арганеонських гір, які здавалися блакитними. Поля, досить добре оброблені, і подекуди гаї, являли собою чарівний ландшафт. Годин через п'ять ми в'їхали в гори і зупинилися, щоб нагодувати коней і пообідати, в невеликому сільці Таушанджі, на горі, що належить до Арганеонського гірського пасма. Я дізнався, що у тутешніх жителів є досить дивний обов'язок: вони повинні сходити на самісіньку вершину Олімпу, спостерігати хвилину появи місяця під час рамазану і негайно скакати до Константинополя зі звісткою про це. Вигляд із Таушанджі прекрасний і розлогий: Нікейське озеро розстилається вдалині у всій своїй красі. Я дуже шкодував, що не міг відвідати Нікею, знамениту своєю стародавньою величчю, двома вселенськими соборами та облогою під час Хрестових походів. На поїздку туди знадобилося б дні два, а я боявся не застати Ахмет-пашу в Бруссі. Не знаю, чому герцог Рагузький у своїй «Подорожі» каже, що Нікеї більше не існує, але що в Нікомідії видно ще багато залишків давнини. Я можу засвідчити, після мого особистого огляду, що, навпаки, в Нікомідії не залишилося нічого, крім куп сміття, які вважають залишками Діоклетіанового палацу; а в Нікеї, як казали мені греки, що там живуть, та й сам Ахмет-паша, є багато руїн, написів, вмурованих у нові будівлі, і навіть колон, що, щоправда, лежать на землі. Нікея розташована на березі однойменного озера і обсаджена навколо кипарисовими гаями. У давнину там була архієпископія. У Нікеї був обраний легіонами, після смерті Іовіана, імператор Валентиніан.
Пити Арганеонських гір розділяє дві затоки: Нікомідйсюй, Узёасепіз ти, і Нікейсай, С:апіз тиб. У тутешніх горах, як казати Мієологя, німфи викрали Гілласа, супутника Геркулесова, і за часів Страбона ще святкували це подія. Вакханки розсипалися горами, викликаючи з криками втраченого Гілласа.
Ми знову пустилися в дорогу і пройшли в 10, або Гемлек, містечко при Нікейському затоку (нині затока Мудана). У давнину воно називалося Цгусь: його розглянув Філіїп, батько Персєєв. 19. чувати. У Гемлек я дізнався, що це містечко робити досить значний торг з Константинополем, пшеницею, вином, плодами та шовком.