Константинополь: Перші враження, Галата, мури, вежі та…

Кілька священників сиділи біля паперті, під кипарисами. Дізнавшись про мене, вони, здавалося, зраділи моїй присутності. Старший з них негайно пішов до церкви, і, надівши єпитрахиль, незабаром вийшов назад із хрестом і святою водою. Дозволивши прикластися до хреста і окропивши водою, він повів мене до церкви. Я знайшов її пристойно і благоліпно прикрашеною. Вона зовсім наново оздоблена: іконостас із сірого, справжнього мармуру; малюнок його простий, але правильний і пристойний; рами навколо образів позолочені червінним золотом, а також і царські врата. Я ввійшов у вівтар: усе начиння церковне багате; посудини, дароносиця, звіздиці, хрести, срібні, визолочені: це дар московського благочестивого купецтва, і за те стан його з вдячністю внесли в диптихи і за кожною обіднею поминають. Священник розповів мені досить цікавий анекдот. Коли я запитав його, чому в іконостасі, по лівий бік царських врат, поставлений образ Іоанна Хрестителя, а не Божої Матері, як це зазвичай у грецьких церквах буває, він, усміхнувшись, відповідав мені, що султан, одного разу проїжджаючи повз їхню церкву, надзвичайно перелякав їх; зійшов з коня і пішов прямо до церкви. Не знаючи що подумати про таке незвичайне відвідування, кинулися відмикати йому двері. Він увійшов, оглянув усе нове облаштування, милостиво схвалив, і, підходячи до іконостаса, вказав на образ Спасителя, кажучи: Ісса Бен-Маріам? (тобто Ісус син Марії?) Священник відповідав: точно так, государю! Потім султан вказав на образ Богоматері, і сказав: Маріам? Йому теж відповідали. Тоді він наказав, щоб тут поставили Іоанна Хрестителя, а образ Марії на інше місце. Від чого ця думка прийшла султану? Яке співчуття прокинулося в ньому? Це залишилося для всіх загадкою. Священник казав мені при тому, що він від когось чув, ніби Махмуд і у своїх покоях зберігає ікону Предтечі. Але чи правда це? він не знає, та й мені здається дуже сумнівним. Справа однак у тому, що волю його беззаперечно виконали, і ікона Іоанна Хрестителя стоїть тут за наказом Махмуда. Султан, прямо царськими вратами, увійшов потім у вівтар, здивувався багатству начиння, і запитав, на чий кошт воно зроблене. Йому відповідали, що це приношення єдиновірного купецтва московського. Він сказав: Пекі, пекі, що значить: добре, добре, і вийшов із церкви, пожалувавши священникам деяку суму грошей. Вони щиро дякували Богу, що гроза так щасливо минула, і з того часу живуть спокійно.