Купол, з двома напівкуполами і шістьма меншими куполами, вважається чудовим твором архітектури: він затверджений на чотирьох величезних стовпах, з'єднаних між собою великими дугами і скріплених ще 8 гранітними колонами, футів у діаметрі. Між 24-ма досить вузькими віконцями храму зроблені з мозаїки арки, які звужуються до самої його висоти; площина склепіння така, що він не має більше 10 фут. висоти, хоча храм від помосту до ключа височить на 165 футів, а в діаметрі купола 105 футів.
500 фут. довжини, Павла 207 — ширини, 100 — діаметра в куполі, в Лондоні 354 — висоти під ключем склепіння. - 270 фут. довжини, Святої Софії 240 — ширини, 105 — діаметра в куполі, 165 — висоти під ключем склепіння. Турки запевняли мене, що церква св. Софії побудована з ніздрюватого каменю і навіть із пемзи. Це останнє запевнення доводить тільки їхнє невігластво, але перше може бути істиною. На Мальті всі будівлі з такого каменю. Але тут упевнитися в цьому мені було не можна, коли я не смів вилізти і зішкребти штукатурку. Турецька чернь досі впевнена, що якщо християнин зійде на верх цієї мечеті, то вона неминуче розвалиться. Але, припускаючи, що для склепіння справді використали ніздрюватий камінь, нема чого й дивуватися, що такий величезний купол так давно і так твердо тримається без найменшого пошкодження.
У той час, коли ще була присвячена церква св. Сом християнському служінню, для неї однієї було визначено до 900 священиків та іншого причту. На них Імператор Юстиван призначив більше мільйона наших рублів річного доходу. Тоді тут, як у нашому Успенському соборі, було з одного боку м'ято для Імператора, а з іншого для Патраарха.
Багато європейських письменників запевняли, ніби Магомет II, після взяття міста, в'їхав у собор св. Софії верхи: це цілковита вигадка. Він зійшов з коня, увійшов до храму, і зупинився, вражений його величчю, багатством і красою; навіть ударив одного зі своїх воїнів, який наважився торкнутися мармурового помосту. Він оглянув храм докладно, знизу доверху, і потім уже звелів почати богослужіння за своїм обрядом. (*) Після молитви поставили Алкоран у магараб. (*) Імператорське місце залишено для султана, а Патріарше для муфтія. Нині підлога вкрита єгипетськими циновками та килимами; я не смів підняти їх, але мене запевняли, що під ними збереглися ще, на багатьох мармурових плитах, грецькі написи, двоголові орли і хрести, так само як під штукатуркою збереглася мозаїка. Опис взяття Константинополя, як в Історії Оттоманської Імперії, п. Гаммера. Він запозичив відомості не тільки в сучасних візантійських письменників, але й у всіх турецьких істориків. Histoire de l'Empire Ottoman, par J. de Hammer, trad. de l'Allemand par J. J. Hellert. Tome II, pag. 29.