Сонце починало сходити: цього явища не можна описати, а не бачивши не можна уявити! Ми стояли майже на самій вершині Етни. Промені сонця освітлювали дим, що виходив із жерла; тінь велетня розстилалася по острову, точнісінько як інша гора темно-синього кольору. Ця примара така оманлива, що хоч я й був попереджений, але цілком обдурився. Видіння було досить тривалим, проте почало мало-помалу зникати, і тоді почалося явище нове й велике: такі сцени можна бачити, відчувати, але не описувати: для зображення їх немає слів. Як можна описати тисячі переходів, переливів тіні та боротьбу їх із сонцем, яке жене тінь звідусіль, як звитяжний цар? Спершу опановує воно високі вершини, потім схили, долини, море, і створіння, звільнене від мороку та примар, радісно зустрічає свого визволителя! Воно відчуває присутність життєдайного світила і вітає його довгим трепетом. Але шерех листя, плескіт морських вод, тисячі звуків, пробуджених появою сонця, до мене не доходили: земний шум завжди залишається долі! Видовище було велике, витончене, але німе! Лише зір був запрошений на це свято природи, і якщо який-небудь звук домішувався до нього, то це був грізний голос вулкана, виск вітру та рев вічної бурі.
Коли тіні зникли, весь острів був переді мною. Ці пагорби, ці гори, на які Яя з таким трудом підіймався, лежали біля моїх ніг, і я пробив їх поглядом; вони зливалися все вмЪетБ і представляли одну, велику, різноманітну долину. Звідси вся Сицили схожа на розгорнуту географічну карту: хочеться взяти її в руки! Всі подробиці видно, все розділіть, все розмаїть острови перед очима, і погляд упирається, через море, в стромі берега Калабрлі.
Мені залишалося видертися на крутий край жерла. З годину їхав я по золі, в яку мій осел грузнув по коліно; нарешті треба було його залишити і самому лізти по лаві, по льоду, між прірв. Зізнаюся, у мене не стало ні сил, ні духу! Я відчув, що в 63 роки така справа перевершує можливості людини, і тому вирішив повернутися тим самим шляхом. Утім, я нічого більше й побачити б не міг. Хіба побачив би, як іде дим із жерла? Та я й без того бачив його. Я міг би тільки сказати, що був на кратері Етни. Але ці вихваляння я залишаю мандрівникам, молодшим за мене. Не хочу хвалитися тим, чого не міг бачити.