сиди лтячи.
Нарешті ми досягли Мессіни. Околиці міста величні; але вхід у пристань, коли пливеш з Мальти, Африки чи Грешш, досить важкий для вітрильних суден: треба круто завертатися, огинаючи косу з таким м5етф, де тече найсильніше, тому що вже близька Харібда. Кораблі часто повинні дуже довго пристосовуватися, а іноді і буксирування. Порт складає півколо, посередині якого наш пароплав зупинився і кинув якір.
Незважаючи на те, що ми прибули на сицилійському пароплаві і були забезпечені карантинними свідоцтвами сицилійського консула, нас оточили і цілий день протримали на кораблі: кожного пасажира перекликали поодинці, і все під виглядом запобіжного заходу від чуми. Зізнаюся, мені міцно набридло це; я нетерпляче хотів зійти на берег і гуляти набережною, де вже зібралося безліч жителів, які, здається, також хотіли бачити новоприбулих гостей. Але робити було нічого! Принаймні був час роздивитися пристань. Її утворює довга коса, що має напрямок від східного боку берега. Коса ця захищає пристань від вітрів і зовсім відділяє від припливу; тому Мессінська гавань найнадійніша і найспокійніша, яка тільки може бути. До того ж вона добре захищена фортецею, побудованою біля самого початку коси, і чотирма редутами при її краю. На пристані, з боку міста, красивий фонтан зображує Нептуна, що тримає в ланцюгах чудовиськ Харібду і Сциллу.
Нарешті нас спустили з корабля. Я послав свого слугу зайняти для мене кімнату в шинку, а сам залишився гуляти по набережній. Опа прекрасна; протяжніше її версти на дві, півмісяцем, і будинки на ній великолепні, в два і три поверхи. Ширина набережної, від будинків до моря, 46 сажнів. тут улюблене і найкраще гуляньсі жителів, тому що повітря безупинно звільняється морським вітерцем, від швидкого течії протоки. Нагулявшись до сита, і здається збудивши цікавість тутешньої публіки моїм кашкетом і козацьким напівкафтаном, я відправляючи відпочивати в трактир.
Господар дуже метушився навколо мене, називаючи то Монсеньйор, то Ексцеленца, то Синьйор Прінчіпе. Я дуже добре розумів, що наступного дня мій рахунок у трактирі від цього роздується, але не хотів суперечити йому. Синьйор Прінчіпе поїв трошки риби, випив чарку сиракузького вина і пішов спати. На щастя, постіль була м'яка, білизна досить тонка і чиста, і я до ранку добре відпочив.
Як не древне місто Мессіна, а йому тільки 0-го льт; послідніше землетрусу, 4783 року, зруйнувало його до основа. Воно було п'яте, або шосте, претеризне їм в одному столі.