Короткий огляд мій регулярного турецького війська, так само як усіх їхніх нововведень, ясно доводить, що всі поліпшення в Туреччині запроваджуються особистими спонуканнями одного вельможі, одного султана. Народ байдужий до всього, і, нерухомий у своїх поняттях, не хоче осягнути, до чого ведуть нові винаходи. Візьміть за приклад книгодрукування, яке, можна сказати, в одну мить розбудило сплячий геній Європи: тут існує воно вже ціле століття, і кілька разів майже знищувалося; вплив його досі млявий і безжиттєвий. Махмуд, більш зайнятий військовими перетвореннями, не забув і книгодрукування: нові й красиві літери відлиті для його друкарні в Парижі, у Дідота, і нового винаходу верстати виписані з Англії. Уже надруковано кілька книг: це нові військові регламенти, досліди про європейську тактику, та «Історія винищення яничарів» ("). Усе це доводить тільки, що Махмуд силкується перестворити свій народ і своє царство; але народ мало його розуміє, і зовсім йому не співчуває.
На третій день після візиту мого до Сераскіра, Ахмет-паша прислав запитати мене, коли їду я в Бруссу. Він велів сказати зі свого боку, що вирушає туди на другий же день, і що якщо я скоро поїду, то застану його в Нікомідії; якщо ж ні, він розпорядиться так, що я знайду коней, провідників, і все, що складальники: вони сидять на килимі, обставлені з усіх боків ящиками літер, складають, і водночас курять свою люльку. тільки мені завгодно буде, у Нікомідії; а чекатиме мене він у Бруссі. Я велів подякувати паші за його ввічливість, і сказати, що мені раніше двох днів виїхати неможливо; що я чекаю листів з Росії з одеським пароплавом, і заїду ще на Принцеві острови, де пробуду добу, а звідти вже вирушу в Нікомідію. Тут до речі сказати кілька слів про Ахмета-пашу.
Він тепер у більшій милості у свого Гвгударя, який нещодавно пожалував його Генерал'Ад'ютантом. Ахмет вважається до числа нервових ревнителів нововведень; він болфе займається в галузі промисловості і сільського господарства, командує в Анатолш, і носить на грудях знаки відліз! Він чоловік літ сорока, приємної зовнішності, примхливий і особливо дбайливий; але бувши з нами в Азш, я замбтиль, що підлеглі бояться його надзвичайно.