*) Готеелінус, кн. IV, гол. 56. Мощі свят. Параскеви зберігалися в Патріаршій церкві; але оскільки за турецькими законами заборонено мати в церквах мертві тіла, то Василій, князь Молдавський, ледве встиг, і то за великі гроші, отримати дозвіл відвезти їх у Ясси, де й поклав у монастирі Трьох Ієрархів. Греки особливо шанують цю святу, і тому зберегли ще дві церкви на її пам'ять: одна в північній частині пристані, між селами Пірі-Паша і Гаскьой, інша біля Семивежного замку, між Ходжа-Мустафинською та Ізмаїл-Пашинською мечетями. У Фанарському передмісті, поблизу Влах-Сараю (Волоський палац, що належав господарям Волоським), є церква, яку турки називають Канлі-Кіліссія, а греки Мокна-Пан-Мгегя: вона залежить від Мегало-Спілеонського монастиря (монастир великої печери), побудованого Палеологами, на Морейському півострові в Калавриті; у цій церкві є два святі джерела: одне присвячене св. Анні, інше прозване Магуліотісса, від простонародного слова Магуло (щелепа), тому що якась імператриця вилікувалася від зубного болю цілющими його водами. Церква св. Полікарпа, поблизу Псаматійських воріт, примітна куполом, що має 36 футів у діаметрі. У цій церкві я входив у підземну печеру, де є джерело води, присвячене св. Мині. Є ще церква, звана Панагія Ексі-Мармара, в якій є приділ Архангела Михаїла, з джерелом святої Діви визволительки. Церква Панагія ту Канджерлі (Богородиця з кинджалом) тому так названа, що на образі, у срібній ризі, Богоматір зображена з кинджалом, що пронизує їй серце. Ця церква поблизу старого Костянтинового палацу (Текір-Серай). У ній є приділ і джерело св. Параскеви.
Поблизу Балатських воріт, майже в кінці пристані, дві церкви, і обидві називаються Таксіархи, з додаванням Асоматон і Архістратиго (*) (так іменують Архангела Михаїла). Одна з них належить вірменам, а інша грекам; у дворі останньої показували мені чудотворний камінь (з наскрізним отвором посередині, *) Кантакузин, кн. 5, гол. 88.), у який пролазять для виліковування від лихоманки.
Є й ще кілька церков у Галат і Черф; але, по-перше, я не мав часу оглядати їх; по-друге, онБ бвдни і не пам'ятні низБм, щодо давнини або мистецтв. Патрарша ризниця багата, так само як і все начиння в церквах; але цим зобов'язані, за більшою частиною, нашим Царям, Князям Молдавським і Валлахським, і деяким багатим Грекам. Втім, зроблено мистецтва в них зовсім не, Духовенство досі у великому пригніченні від Турків. Лише Патріарх користується ще й деякою повагою, тільки тому, що буває потрібен у смутні часи, за впливом, який він імфет над православними Греками.