Сераль, мечеть Святої Софії, зустріч із Султаном…

Єрусалимське подвір'я недавно згоріло. Кілька вцілілих кімнат у високому теремі, на горі, і невелика церква становлять тепер усю будову цього монастиря. Я знайшов Патріарха, який сидів посеред кімнати на килимі. Він був обкладений подушками, на які спирався. Кімната його була наповнена трояндами та жасмином. Вісімдесятилітній старець, із досить довгою сивою бородою, Патріарх здавався ще досить свіжим. Перепрошуючи, що не встає, він казав, що щойно прийшов з обідні, мусив зійти майже на сто сходинок до свого терема, і від того надзвичайно втомився. Благословивши мене, він просив сісти біля нього, і потім ласкаво та говірко бесідував зі мною. Я рідко бачив такого привітного і приємного старого. Він із цікавістю розпитував мене про Росію, про наше духовенство; запитав ще, чи знаю я в Москві їхнього Архієпископа, який збирає милостиню на храм Спасителя в Єрусалимі? Задовольнивши його цікавість, я торкнувся почутого мною, ніби в нього збереглося багато давніх і нікому ще не відомих манускриптів? Він відповідав мені, що справді є, але під час останньої пожежі, поспішаючи швидше врятувати книги, їх покидали всі без жодного порядку у великі скрині, де вони й лежать нерозібрані. — «Та й місця немає», — додав він. — «Куди їх помістити?» — Чому ж, — запитав я ще, — стільки знаменитих мандрівників, майже всі наші, після ретельного розшуку запевняють, ніби в Константинополі, в Афонських монастирях і на Синайській горі манускриптів уже ніяких немає? — «На Синайській горі точно їх немає», — сказав Патріарх, — «але в Афонських монастирях можна ще знайти кілька стародавніх євангелій, псалтирів і служебників; манускриптів язичницьких, як-от грецьких поетів, істориків, звичайно, не знайдеш. У Константинополі була їх безліч у Патріаршій бібліотеці, але під час частих пожеж — особливо під час останньої — всі винищені, і то дуже недавно. Що ж стосується мене, — додав Патріарх, — я вважаю себе щасливим, що встиг ще зберегти кілька і цих». Він дуже шкодував, що не міг нічого показати мені, тому що всі його книги без будь-якого порядку були навалені у скринях, так що й за цілий місяць не дошукаєшся, можливо, до чого-небудь, що заслуговує на увагу. — «Та чому ж, Святійший Патріарху, всі мандрівники так ствердно говорили, що манускриптів немає?» — Тому, що ми не хочемо показувати їх католикам, а щоб відв'язатися від них, завжди говоримо, що у нас манускриптів ніяких немає. Вам, як росіянину, як єдиновірцю, ми б охоче їх показали, якби ви дали слово нікому про це не казати; але тепер, на нещастя, і цього виконати я не в змозі». Ще довго ми розмовляли про Єрусалим і становище християнських церков відтоді, як Сирія під владою Магомета-Алі. Патріарх сказав мені, що хоча особливого заступництва і немає, однак тепер припинено нахабство нижчих чиновників, які раніше грабували й утискали монастирі та прихожих прочан; що, принаймні, християни живуть досить спокійно, і що Ібрагім-паша, коли скарги доходять до нього, справедливо і неупереджено судить кожного. — Я розпрощався з поважним старцем. Він обійняв мене і подарував мені бострського тютюну, дуже рідкісного (*) Босра, столичне місто Кам'янистої Аравії, та єрусалимського мила. Набагато дорогоціннішим був для мене інший його дар: чотки, що лежали весь Страсний тиждень на гробі Господньому. На закінчення Патріарх благословив мене. Я був дуже зворушений його ласкою та привітним прийомом. Зберігаю до нього щиру повагу та синівську любов.