Нове місто, збудований з часу російського володіння, зовсім відокремлюється від старого татарського. Він регулярний; вулиці у ньому широкі та прямі; посередині площа, на якій збудовані присутні місця, казарми та досить чудовий собор; багато вже й партикулярних будинків. Біля нього старе татарське місто, в якому також знаходяться одна грецька та одна вірменська церква, чотири мечеті, базар, громадські, але напівзруйновані фонтани; вулиці в ньому криві, будинки збудовані в турецькому смаку, але між ними починають уже шикуватися деякі за європейськими зразками. Цікаво бачити в одному все заведене за звичаями азіатським, в іншому все за європейським смаком. Останній ні в чому не схожий на татарське місто; зате жоден татарин і не живе в ньому; навпаки, кілька росіян та іноземців оселилися у татарському місті. Голос мусульман старого міста, які закликають зі своїх мінаретів на молитву, мішається з дзвоном дзвонів нового, що також скликають на молитву християн. Це збуджує приємні міркування про терпимість вір і лагідності російського правління.
У Сімферополі нещодавно почали розводити публічний садок: він чудово змальований в англійському смаку і вже досить розрісся, так що може доставити приємним тінь. Тут я знайшов кілька дерев альпійського лавра (laurier des Alpes), аршин у п'ять висоти та в повному кольорі, безліч італійських тополь, запашної акації, вавілонської верби та інших деревних та кущових рослин теплих кліматів. У Криму скрізь помітне піклування та переважне старання про нього Графа Воронцова, що плекає цю країну, як улюблене дитя своє. І треба зізнатися, що Таврида, якщо не всім, то багатьма поліпшеннями зобов'язана тільки йому!