У Кучук-Ламбаті гарненька пристань. Проти будинку височить величезний Аюдаг (Ведмідь-Гора), вкритий каміннями, хоча на ньому росте трохи лісу. Ця гора зовсім видалася в морі, до якого вона знижується крутими скелями, порослими чагарником. Більшість жителів тут татари; вони займаються землеробством та береговим мореплаванням; російські жителі майже всі ремісники. Гори, що належать до ланцюга Яйли, захищають Кучук-Ламбат із півночі; зі сходу він прикритий скелею, що видається в морі і складає тут бухту, в якій судна знаходять спокійний притулок. Отже, не дивно, що виноград тут чудово хороший, і вино А. М. Бороздіна вважається між найкращими. З тераси старого будинку види до моря і на Аюдаг мальовничі: звідти, як на долоні, прекрасна дача і будова Карасана, що належить рідному братові А. М., Генерал-Лейтенанту М. М. Бороздіну. За кілька років на Аюдазі знайшли залишки будови, хрест та майже згладжені написи. Треба припустити, що тут колись був грецький монастир чи церква. Багато письменників вважають, що ця гора - та сама, яку Страбон та інші стародавні письменники називали Кріу-Метопон; Проте географічне розташування Аюдага суперечить цій думці. Кріу-Метопон (Бараня голова) мала б видаватися в море посеред півострова, а Кучук-Ламбат збоку і набагато лівіше. Я скоріше погоджуся з тими, хто шукає це історичне місце в Алупці.
Сади, квіти і взагалі всі заклади О. М. заслуговують на цікавість мандрівника. Різноманітні пізнання, начитаність, відомості, почерпнуті з кращих авторів, а найбільше гостинність, добрий характер і привітність місцевого поміщика ні з чим не можуть зрівнятися. Якби я не поспішав побачитися з сестрою, я б погостив у нього, здається, довго; але треба було попрощатися. Він забезпечив мене всім потрібним на дорогу, дав мені свого верхового коня, і ми розпрощалися; але я взяв з нього слово, що він скоро приїде відвідати мене в Кореїзі у моєї сестри. Я обійняв мого приятеля і поскакав із Сеїдом, моїм вірним супутником, у Партеніт.