Звичайно, дивно здасться, що я на шістдесятому році мого життя робив подорож, якою з п'ятнадцятирічного віку марив, і потім неодноразово робив її; Проте заняття служби, політичні обставини у Європі й домашні відносини перешкоджали і мене відволікали. Треба й те сказати, що як при вступі моєму у світ щастя мене чудово було забало, так скоріше потім покинуло; я почав зустрічати всюди невдачі; служба не лестила; з усією старанністю моєю на цій сорокарічній ниві, воістину не провинившись жодного разу, я відстав чинами, нагородами, почестями від усіх моїх не тільки товаришів, а й навіть підлеглих. Обдумавши гарненько таке горе, не звинувачуючи нікого, окрім самого себе, я наважився відійти, перестати боротися зі щастям, і, за прислів'ям: «батогом обуха не переб'єш», наважився жити вдома, з рідними і малим числом друзів, що залишилися в мене; закопався знову в багату бібліотеку, знову полюбив літературу, і раптом, як кажуть псові мисливці, потрапив на старий. Знову згадав я старих друзів: Гомера, Піндара, Геродота, Фукідіда та інших. Я ще не забув їхньої мови. Всі мої улюблені грецькі герої з'явилися переді мною; знамениті місця Марафона, Платей, Саламіна і Фермопіл манили мене до себе як і раніше; я струснувся: відчуваю ще досить сили, знаю, що парові машини і не такі маси нині приводять у рухливість. Так сяду на пароплав, і в роді старого Дон-Кіхота, шукаю пригод.
Зізнаюся однак, що положення Турецької Імперії, що вводяться нинішнім Султаном зміни, відділення Єгипту та Сирії, дуже збуджували мою цікавість. Я хотів на місці розгадати цю загадку, і, не ґрунтуючись на розповідях журналістів та на судженнях напівкабінетів Європи, наважився переконатися сам, чого можна очікувати від цього. Як не кажи, ми сусіди, і соромно було б від далеких дізнаватися про те, що в нас під носом. І так, помолячись у Іверської Божої Матері, розпрощавшись зі старим Кремлем і Царськими теремами, я вирушив молитися до Влахернської Богородиці, до стін Костянтинових і до Феодосієвого палацу: вони між собою в тісному зв'язку, можна сказати в спорідненості, і я віз від перших поклонів і по перших поклонах і по поклонах і по поклонах і по віз. Весняний час, погода чарівна, коляска готова, ямщик на козлах. «Іди!»