Сицилія: Мессіна, Таорміна, шляхетний розбійник Корніло та сходження на вулкан Етна

Воно було дано йому від того, що пристань його точно має вигляд коси. Язичники казали, що Сатурн упустив свою косу, і утворив нею пристань. Оріон, звіролов, один із велетнів, присвятив Нептуну мис Пелор, нині Фарос, де паслися Іраклові стада. Тут же й дочки Сонця пасли стада свого батька; але храми та боги їхні зникли, а землетрус поглинув і зовсім поховав їхні залишки. Мені нічого більше не залишалося бачити в Мессіні. Театр хотів я відвідати після мого повернення з Етни, на яку нетерпляче бажав піднятися, і тому наступного дня, рано-вранці, вирушив до Таорміни, де також хотів оглянути цікаві залишки давнини. Я поїхав верхи на віслюку, взявши провідників і трохи їстівних запасів. Мені сказали в Мессіні, що я сміливо можу покладатися на моїх провідників, тому що всі троє вони належали до якоїсь відомої ватаги розбійників, і відтак могли за мене ручатися. Господар трактиру, де я жив, знав їх, і вже не раз доручав їм мандрівників, які всі залишилися ними дуже задоволені. Дивовижний край, де треба віддатися напризволяще розбійникам, щоб від них уберегтися, і де уряд явно терпить їх, або не в силах приборкати! Хай буде так! Подружуся і я з ними; принаймні покажу їм, що я їх не боюся, або дешево їм не віддамся. Господар представив мені синьйора Корніліо і двох його товаришів. Корніліо був середнього зросту, сухорлявий, широкий у плечах і міцної статури. Великий, гачкуватий ніс, широкі чорні брови, що зрослися разом, і швидкі чорні очі, надавали його фізіономії дуже суворого вигляду; але він був веселого характеру і охоче сміявся, що мені сподобалося. Я витягнув гаманець, у якому було рублів близько п'ятдесяти дрібним сріблом, та наполеона два золотом. Віддаючи йому ці гроші, я сказав, що роблю його своїм скарбником, і доручаю йому всі дорожні витрати, тому що нічому ціни не знаю, і отже буду набагато спокійнішим, якщо він за це візьметься. Він перелічив гроші, поклав гаманець собі в кишеню, і сказав мені: «Ви будете задоволені». Я обіцяв заплатити йому та його товаришам за працю після нашого повернення до Мессіни, залишаючи гроші і все своє майно у російського консула. Бене, бене, Еччелленца! І ми вирушили... Забув сказати, що я озброївся парою пістолетів і кинджалом; мій камердинер також.