Острів Мальта: Ла-Валетта, лицарі-іоаніти, карантин та…

У середу, 18 червня, ясного ранку, ми наблизилися до Мальти. Спершу з'явилися білі береги острова і башти такого ж кольору, у різних місцях на ньому збудовані. Це сторожові укріплення, з яких раніше сповіщали жителів про наближення морських розбійників або про висадку ворогів. Нині вони сприяють карантинному нагляду і допомагають митниці запобігати таємному провезенню товарів. Підпливаючи до міста Лавалетти, іноземець не може не прийти в подив і захват. Збудоване на узвишші й оточене кам'яними бастіонами, місто розділяє дві найширші і найнадійніші пристані, які тільки є в Середземному морі. По один бік, так звана, Велика пристань: вона захищена з одного боку Сент-Ельмською, а з іншого Рікасольською фортецями; посередині її замок Сент-Анж. При ньому чотири ряди батарей, влаштованих амфітеатром, і глибокі рови, висічені в кам'яній скелі; по ліву руку два величезні укріплення, що називаються магазейнами. У них зберігаються провіант і військові припаси. Мальовничий краєвид навколо Лавалетти до моря утворюють три міста: Вітторіоза, Коспікуа і Сенглея. Останнє займає півострів Св. Михаїла. Два гросмейстери, обидва з родини Котонер, хотіли було з'єднати ці три міста спільною огорожею, складеною з бастіонів, які не тільки служили б захистом, але в разі нападу ворожого і прихистком для всіх навколишніх жителів, з їхнім майном і худобою. Це величезне підприємство, що здивувало самого Людовіка XIV-го, не було виконано. У малій внутрішній пристані, що оточує три міста і відокремлює їх від Лавалетти, розміщені морський госпіталь, комісаріат, магазини, словом, усі приналежності флоту. Ледве наш корабель почав входити в першу пристань, як його оточили карантинні пристави на човнах, і повели прямо в другу пристань, призначену виключно для карантинних суден. Вона називається Марсамушетті. У ній є великі магазини; лазарет для тих, хто живе в карантині, просторий і зручно розташований на багато відділень; усі запобіжні заходи для роз'єднання з містом вжиті розсудливо і дотримуються суворо, але з усією ввічливістю. Утім, мандрівник, який сидить у карантині, може користуватися всім, що йому завгодно, отримувати найрозкішнішу їжу, і все, що тільки може полегшити нудьгу його самотності. Він легко отримує з міста книги, журнали, музичні інструменти, ноти, одним словом усе, що йому заманеться. Щоправда, англійці за все беруть дорого, але правда й те, що все добре. Мені відвели окрему кімнату, з балконом на пристань. Я знайшов у ній меблі з червоного дерева, гарну постіль із завісами від комарів, чисту й тонку білизну. Але найприємнішим було для мене товариство земляка, О. О. Фурмана, з прекрасною дружиною його і з тещею, які увійшли в карантин разом зі мною, отже, і час нашого ув'язнення мав скінчитися в один день. Ми скоро познайомилися. Рідний дядько пана Фурмана був мій хороший приятель. Ми об'єднали наше господарство, і щодня обідали разом.