Береги Африки: Киренаїка, Бенгазі, бедуїни та пустельний самум

З Наполі-ді-Романья ми швидко попливли на південь. Наш корабель ішов дев'ять вузлів за годину, і незабаром ми минули острів Черіго, стародавню Кітеру. Вітер дув постійно з півночі, і ми зовсім втратили з-перед очей береги. Надвечір погода розігралася: наш корабель кидало поривами, і кільова хитавиця стала нестерпною. Усю цю ніч ніхто не спав на кораблі, яким керувати було дуже важко. Спустили всі вітрила і всіляко намагалися втриматися посеред моря; але наш капітан вважав, що нас сильно відносить до африканських берегів. Нарешті розвиднілося і на хвилину здалося сонце; ми виміряли його висоту і побачили, що справді за ніч збилися миль на 60 на південь. Вітер не вщухав, і надвечір капітан сказав мені, що оскільки африканські береги дуже низькі, і їх неможливо розгледіти з найближчої відстані, а до того ж у Великому Сирті (Африканська затока), біля якого ми, ймовірно, перебуваємо, безліч піщаних мілин, то він вважає набагато розсудливішим сховатися в гавань, поки ще видно. Ми мали, на його думку, перебувати поблизу Бенгазі; а оскільки вітер не мінявся і дув набагато сильніше, то не було можливості повернути корабель праворуч, до Адріатичного моря, і він вирішив сховатися в Бенгазі. На наше щастя, його припущення виявилося вірним: він наказав підняти нижнє вітрило, повернув кермо ліворуч, і нас понесло стрілою. Через чверть години ми побачили, хоча й насилу, берег, і через півгодини, тобто за годину до заходу сонця, вже спокійнісінько стояли на якорі, посеред бенгазійської пристані, в якій тоді не було жодного корабля. Після двох ночей, проведених без сну, в жахливу бурю, з якою насолодою кожен з нас лаштувався заснути! Ми стояли в тиші, корабель ледь-ледь коливався; але капітан найсуворіше наказав матросам не всім лягати спати, обіцяв наглядати за цим сам і суворо покарати неслухняних. Я здивувався такій суворості, але він відповів мені: «Ви не можете уявити, які злодії берегові жителі Африки! Якщо вони помітять, що на кораблі необачні, то зуміють підпливти нечутно, заберуться на нього, і потім, поповзом на череві, темної ночі, обберуть усе, що їм трапиться: компас, інструменти, обріжуть линви, мотузки, вітрила. Були приклади такого зухвальства, що спускалися в каюти і там брали гроші та пожитки». Я розсміявся і сказав капітанові, що, мабуть, так міцно засну, що якщо злодіям заманеться мене самого вкрасти, то я не прокинуся, і вони легко віднесуть мене до берега. На наше щастя, і завдяки пильності доброго Форментія, ми провели ніч благополучно. Я спав як убитий і прокинувся наступного дня, коли сонце вже було досить високо. Бенгазі в давнину називався Вереніка. Він був одним із міст, що складали п'ятиградне Кіренейське володіння (Pentapolis). Птолемей Землеописець вважає, що ще давніше він іменувався Гесперіс; та й нині дехто називає його Берік, Берніх і Береніх. Він був великий, прикрашений і багатий, як столиця царства Барки. Арабською мовою Бенгазі означає: дочка війни. За старих часів його пристань була велика і гарна, але тепер вона майже зовсім занесена піском: при вході в неї немає більше 14 фут. глибини; отже, тільки кораблі тонн у 200 можуть входити до неї, і то не більше 30-ти. Взимку, кажуть, вхід у пристань важкий, але стоянка в ній у будь-який час надійна і безпечна. Тепер Бенгазі — невелика слобода, в якій будинків до тисячі, не більше. Є дві або три мечеті, і будівлі взагалі погані. Містом управляє ага, під верховною владою триполійського дея. Бенгазі на самому краю піщаної Варварійської пустелі. Бедуїни часто прикочовують сюди для торгу з кораблями, що приходять із Мальти і з Генуї. Вони стережуть їх нетерпляче, продають биків, шкіри і багато верблюжої вовни, а беруть в обмін порох, свинець, невелику кількість грубого сукна, галантерейний товар і різні предмети, потрібні для озброєння; до того ж невелику кількість борошна та пшона. У місті, як я сам міг пересвідчитися, залишків давнини ніяких немає; трапляються, однак, римські монети, і в досить великій кількості; але вони здебільшого нечіткі, і майже всі із зображеннями Клавдія, Нерона, Адріана та ін. Я намагався знайти медаль Гордіана, того імператора, який і не виїжджав з Африки, але не міг дістати жодної: вони дуже рідкісні.