Після цього відродження Корінеа, було друге його руйнування, ще болфі першого жахливе. Аларик, зневажник Аєїн і всієї гріші, спалив і винищив тут все. Ледве починало місто оживати після другого потрясіння, як Султан Мурад обклав його даниною, в 14147 році. Легко зрозуміти, що в країні, тривожної безперервними війнами, Акрокорине був пунктом занадто важливим, і необхідним тій чи іншій воюючій стороні. Морейські деспоти, брати останнього Імператора Константинополя, відмовилися платити данину Туркам. Магометь Ц обложив і взяв Корині 4459 року. З того часу вся країна підкорилася Туркам, і Корині вже не міг повстати.
Тепер місто представляє розкидані курені. Є й неабиякі будинки, але жителів мало.
73 Одна частина міста, навколо базару, населенні Всюди видно кинуті і пустив мечеті; навколо них кипарисові дерева; де-гдБ поля засфяні хлібом; є апельсинові та лимонні сади. Усе це вм5естфБ досить мальовничо, але мертве. Повітря ефелітом не здорове, а восени стає навіть смертоносним, і тому достатні жителі віддаляються в села. Під час мого перебування в Коринів жар був нестерпний, і я поспішав оглянути його місцезнаходження. Єдиний красою вигляд з Акрокорінеа привернув мою увагу: без жодного перебільшення можна сказати, що звідси видно майже всю Грею. З одного боку представляється Аха, Сікіон, Аргос, гори Пареемус і Тайгет, Навпля і Паламіді, велична Аргоссюй затока, і береги Лакові; внизу видно Лепантську затоку; з іншого боку видно Мегара, Саламін та Елевзіс. У зорову трубку можна було б розігнати кораблі, що виходили з Пірея! Аєїни, Епідавр, Егіна, Калабрая, Кієєрон.
Я знайшов в Акрокоринфі одинадцять доричних колон; але де чудові палати, в яких царювали розкіш і сладострастя? Де юні жриці Венери, що приваблювали з усієї Греції молодь на свята і веселощі? Все зникло! Злидні і хвороби гніздяться тут. У тисячу разів приємніше читати історію Коринфа, ніж відшукувати місце його і вгадувати, де був цей Коринф. Втішно однак думати, що, коли забуто все, залишається незабутнім навіки бідний мандрівник, який відвідував колись це місто, і в тиші спорудив пам'ятник безсмертний, що один залишився непохитним посеред руїн Греції. Цей мандрівник той самий, який писав послання до Коринфян, і донині втішає в прикрощах і зміцнює в надії жителів тутешнього розореного краю. Віра православна, ним проповідана, можна сказати — одна вціліла, як негинуче — вічне. | Німець Майор, тутешній комендант, охоче пускає в Акрополіс. П. М. людина добра, говірка, і якщо не дуже твердий в історії, археології, і часто плутається в іменах, то щедро винагороджує ці недоліки своєю привітністю, ввічливістю і готовністю догодити тим, хто відвідує його руїни.