Егейське море, Чесменська перемога, Афіни, Коринф та Мікени

...і не відвідати цього знаменитого міста. Я відчував, що майже головна мета моєї подорожі віддаляється від мене! Великі імена тривожили думки і душу; але треба було підкоритися долі. Час летів і вабив далі. Мене попередили, що карантин, заснований грецьким урядом у Скіросі, нічим не забезпечений; що там ледве можна знайти притулок для мандрівника, і немає для нього ні їжі, ні ліжка, ніякого спокою; що він залишається серед нечистот, на поталу клопам і всякій гадині, і немає навіть порядного лікаря та потрібних ліків: а тим часом треба висидіти в цій гидкій в'язниці 40 днів, у нестерпній спеці, без жодного товариства і майже без харчів. Від цього одного легко можна занедужати, та й корабель не чекатиме; треба буде дорогою ціною найняти поганий грецький човен до Афін; а там знову нові труднощі! Від повальних лихоманок вимер майже весь Пірей, і в самих Афінах вона в цей час так лютувала, що жителі розсіялися по інших місцях; Король був у Німеччині, іноземні міністри роз'їхалися, уряд був безсилий, і розбрат хвилював усю країну. Якби навіть, незважаючи на всі описані мною незручності, я зважився туди їхати, то трапилися б інші труднощі. Як звідти виїхати? У Константинополі та Смірні з'явилася чума; пароплави перестали туди ходити; купецькі судна дуже рідко заходять в Афіни, тому що торгівлі там немає. Отже, довелося б пробиратися суходолом до Патраса, а звідти в Корфу. Крім небезпеки проїжджати місцями, де тьма розбійників, а уряд безсилий, мені довелося б із Корфу плисти в Анкону, а звідти їхати в Рим, отже, минути Мальту, Сицилію, Неаполь. А їхати туди з Рима і знову повертатися тією ж дорогою в Рим, було б і довго, і занадто дорого. Міркуючи про все це, я сумував за дорогоцінними мені Афінами, і зважився заїхати потайки і мимохідь у Коринф, Аргос і Навплію. Добрий Капітан погодився на це. Я втішав себе ще тим, що Афіни мало являють тепер цікавого для мандрівника. Остання облога їх і пожежі винищили майже все давнє, а якщо що й залишилося ще, то робити нові розшуки, після Страбона, Павсанія, Плінія і безлічі нових письменників, починаючи з Жиля, Зеллера, Чандлера, Стюарта, Руа, Шуазеля, до Шатобріана, Мішо, і більше за всіх Фовеля, було б з мого боку марним домаганням. Хіба для того тільки треба було заїхати туди, незважаючи на всі перешкоди, щоб сказати після: я був в Афінах! Я пишу не вчену подорож, а складаю тільки деякі нотатки. Обмежуся тим, що сам бачив; здається, з мене буде досить.