Цей знаменитий храм доричного ордера. Видно, що на передньому фасаді його було шість колон: з них залишилося дві в пронаосі, та шістнадцять у зовнішній частині; у внутрішній ще цілі три. Карниз упав увесь, крім того, що належить до архітраву. Звітрений камінь храму набув буруватого кольору, і в багатьох місцях поламаний. Це також показує глибоку давнину будівлі. Колони були просвердлені для введення в них металевих скріплень; це дещо пошкодило деякі; але різні частини їх так щільно припасовані, що багато колон здаються монолітами. Я порився біля портика, і хоча знайшов шматок барельєфа, але поламаний, так що нічого не міг дізнатися по ньому. За деякими залишками видно, що храм був оточений огорожею. Я довго розглядав ці руїни, пам'ятні своєю давниною. Не знаю навіть, чи є де-небудь залишки будівель, настільки ж стародавні, як ці? Вони збереглися, звичайно, тільки тому, що знаходяться на високій горі, і віддалені від моря та від будь-якого сполучення з найближчими селищами. Залишивши це місце, я поспішив сісти в човен, боячись пропустити сприятливий вітер, що завжди починає дути надвечір у цей місяць. Мені хотілося рано поспіти в давню Егіну. Дійсно, наступного дня ми рано кинули якір у її пристані, біля одного грецького корабля. Стародавні жителі Егіни, як нинішні ідріоти, стали моряками через необхідність: бідність острова змушувала їх відчувати нестачу в найперших потребах життя, і вони вдалися до мінової торгівлі. Тоді, незважаючи на безплідність своєї землі, Егіна стала суперницею сусідніх Афін. Я побачив тут майже пустелю: на острові є кілька смоковниць, куточок, засіяний пшеницею, та замість храмів, описаних Павсанієм, до 13-ти зруйнованих церков, вельми незначних. Неподалік від моря помітив я дві колони доричного ордера. Чи не належали вони до храму Венери? тому що театр, про який згадують мандрівники як про будівлю, гідну уваги і схожу на Епідаврський, був не тут, а в окремій пристані, хоча й недалеко. Ще можна бачити залишки стін, пристані і арсеналу, що вкривають великий простір. При вході в порт, по ліву руку, є каплиця в ім'я Миколи Чудотворця, а прямо навпроти неї чотирикутна вежа, побудована венеціанцями під час війни їх з турками в 1693 році. У цьому я впевнився завдяки напису, який ледве міг розібрати: так високо він від землі. Ось напис:
нар. 0 ОЛНМОх. ЄВАМС! 00(5 УЕМЕТ. О. С. С. МУУ АГОУЗО МОСЕМГСО С. СУШРНЕ СОВАМТЕ ЄВЕСТА А. МОСГСШ.