Егейське море, Чесменська перемога, Афіни, Коринф та Мікени

Ми пливли вздовж Аттичних берегів, і вони здавалися мені дикими й голими. Але картина призахідного сонця на морі чудова. Незабаром вона змінилася іншою картиною, у своєму роді не менш чарівною: це сходження місяця, що сяяв посеред блакитного неба. Ми тихо просувалися вперед, при легкому вітерці, безперестанку маючи на видноті береги, і мені здавалося, що ми все пливемо широкою річкою. На ранок, на самому світанку, досягли ми острова Егіни і ввійшли в бухту. Тут побачили ми Пангелленон, гору, вкриту лісом, і на вершині її храм. Відстань від нас була не більшою, як на одну годину звичайної ходьби; і я зійшов на берег, щоб оглянути цю будівлю. Храм був колись присвячений Юпітеру-Пангелленському. Дорога до нього, на круту кам'янисту гору, йде серед пахучих мастикових, кедрових та соснових дерев. Але в інших місцях земля зовсім гола. Я зійшов на вершину гори і був щедро винагороджений за свою працю. Вид з гори чарівний: звідти ясно видно береги Аттики та Пелопоннесу; далі відкриваються гори всередині земель; море, що тоді виблискувало від сонячних променів, усіяне островами, більша частина яких поблизу берега твердої землі. Афінська цитадель здавалася такою близькою; але, на жаль! мені не судилося підійти до неї. Видно було навіть маслинові гаї біля Афін. Храм Юпітера Пангелленона побудований у найглибшій давнині, як запевняли стародавні, Еаком, сином Егіни, дочки Юпітера та Азопа. Еллада терпіла жахливі лиха від посухи в часи Еака. Міфічна історія додає, що нарешті вирішили запитати оракула Дельфійського, і Піфія відповіла, що один Еак може умилостивити Юпітера. Він приніс жертви на вівтарі Юпітера Пангелленона, і відразу пролилися рясні дощі.