Мала Азія: Прощання з Царгородом, Бруса, сходження на Олімп та Троя

Приїхавши додому, я помітив, що було якесь приготування. У моїй кімнаті були розсипані квіти, стіл накритий скатертиною; молоді господині у святковому вбранні, і господар здавався задоволеним, усміхався. Дівчата зустріли мене біля дверей; старша взяла мою руку і поцілувала; я не встиг попередити цю ввічливість, і коли хотів їй віддячити тим самим, то батько сказав: О! о! ну чи варта цього дівка. — Я сів на диван і запросив господаря сісти зі мною. Стара господиня з дочками прикрашала стіл квітами; вони просили мене вечеряти. Марно відмовлявся я тим, що ніколи не їм вечорами; вони мені сказали, що я, певно, не захочу їх образити, що дівчата Козмос самі для мене готували, і провізія пашинська. Я нарешті погодився, але, бачачи один мій дорожній прибор на столі, запитав, чому ж немає і їм приборів? Козмос сказав, що вони всі будуть мені прислуговувати, а самі поїдять потім; тоді я рішуче відмовився від вечері, або хотів, щоб вони вечеряли зі мною. Додали ще один прибор, для Козмоса; я знову засперечався і ледве впросив, щоб і стара з нами сіла. Але дочок посадити за той самий стіл Козмос ніяк не погодився: вони носили нам страви і прислуговували. За східним звичаєм, перш за все подали вмитися. Страв було багато, але я тільки куштував їх, не звикнувши вечеряти. Старі їли апетитно і багато; дівчата стояли скромно, міняли тарілки і з цікавістю дивилися на мене. Я, однак, таки поїв козеняти, чудово засмаженого, і наказав своєму слузі подати пляшку шампанського, яка була в моїх дорожніх припасах. Господарі мої спочатку відмовлялися; але я, зі свого боку, запевнив їх, що це мене образить, і що на прощання треба випити за здоров'я Православного Царя і побажати мені на завтра доброї дороги. Вони погодилися. Я налив Козмосу добру склянку. Він підвівся, зняв свою скуфійку, звів очі до неба і шанобливо випив за здоров'я Російського Царя. Стара не посміла відмовитися і випила пів склянки; дівчата тільки покуштували, скривилися і вклонилися. Я, зі свого боку, віддячив їм і просив не забувати мене. Старий, якому шампанське, здається, припало до смаку, простягнув руку зі склянкою, випив і передав склянку дружині. Вона вже не відмовлялася, і таким чином пляшку осушили. Розмова стала набагато веселішою і відвертішою. Тут я дізнався, що у старшої дочки є наречений, але що вони не сміли представити його мені, що він рейс (моряк), має власний човен і шістьох товаришів (веслярів); їздить навіть в Архіпелаг і дуже вправний у мореплавстві. Я наступного дня з ним познайомився і найняв його човен. Після вечері старий господар узяв мандоліну, різновид торбана, і заграв, а дочки його, як три Грації, пішли танцювати ромейку. Вони справді були чарівні, веселі і, познайомившись зі мною, дуже вільні та люб'язні в поводженні. Я приємно провів з ними години дві ввечері. Мені подали різних плодів і кавуна; я, зі свого боку, частував їх плодами, надісланими мені від імені Ахмета-Паші. Перед тим як треба було розходитися спати, я подарував старшій дівчині намисто, а двом меншим по парі браслетів із хрисокалу. Я не бачив такої радості, можна сказати, такого захвату! Вони не відводили очей від своїх скарбів; батько був сам не свій; він кланявся і наказав дочкам цілувати мої руки. Я сказав йому, що у нас це не ведеться, але щоб він дозволив мені поцілувати своїх красунь. Вони дуже прихильно простягли губки, і ми розійшлися дружелюбно. Рано-вранці коні та конвой із чотирьох озброєних кавасів чекали мене біля дверей. Осман-Ага прийшов сам проводити мене. Він дуже милувався моїми тульськими двоствольними пістолетами, але не розумів, як можна з них стріляти. Я розтлумачив йому механізм і подарував їх, з коробочкою капсулів для затравки. Добрий Ага був у захваті і провів мене до застави свого сільця, колись пишної Нікомідії. Усе сімейство моїх господарів плакало при прощанні зі мною.