Мала Азія: Прощання з Царгородом, Бруса, сходження на Олімп та Троя

За півгодини ми доїхали до Анкіра. Передмістя вже немає. Замок, кілька разів завойований то турками, то греками, і навіть загоном військ Тамерланових, зовсім спустошений і розорений. Глибокі рови його майже скрізь засипані врівень. До кімнат верхнього поверху і сходів немає; у нижньому живуть два турецькі сімейства, які нас досить погано прийняли; але коли дізналися, що я нічого не вимагаю, а оглядаю їхнє житло з самої лише цікавості, то залишили мене у спокої. Краєвид звідси чудовий. Вдалині на землі видно блакитні гори, гаї та річку. Бідна Нікомідія! Ось і її халупи з правого боку?! Затока при заході сонця була освітлена чарівно. Більше нічого я бачити не міг: у покоях Костянтина скрізь провалилися склепіння; там живуть кажани та сови. Суєта суєт, і всяка суєта! Я не злазив навіть з коня; дав туркам бакчиз і повернувся до Нікомідії.